Розділ 10

- Чорт би побрав ту Мілу! – крикнула Даша, зайшовши до себе в квартиру. - Думала, що вже пройшло, що вже нічого не відчуваю до Сергія, а тут з‘являється ця проклята дівчина. Чомусь, коли я побачила їх разом, і який він з нею, то мені просто знесло дах. – вона встала перед дзеркалом у ванній і пристально подивилася на своє відображення. - Чому він ніколи так не відносився до мене? Чим я гірша за неї? Що в ній такого? То ще і Олексія поплавило від неї. Давно я ні з ким не бачила його таким милим, радісним, з посмішкою. Він справді дуже змінився. Якась відьма, чи що? – дівчина зле всміхнулася. – Ну нічого. Я щось придумаю. Треба їх всіх запросити до себе і поспостерігати за ситуацією. Може тоді щось прийде в голову.

***

Через декілька днів  у Дарини вдома.

Дівчина демонстративно стала по середині кімнати і почала виголошувати свою брехливу промову:

- Вибачте мене, будь-ласка. – говорила Даша. – Я справді нічого такого не мала на увазі і просто пожартувала. Будь-ласка!

- Та справді, ви всі дуже різко відреагували. - промовила я.

- Так отож. Я нічого поганого не хотіла. Сказала не подумавши. - «От чортове миле стерво».

- Ох, Дашуля… Треба тобі навчитися думати, перед тим як щось говориш. – сказала Марійка.

- Ну гаразд. – сказав Сергій. – Давайте, не будемо зациклюватися на цій дурні.

- Не будемо. – промовила Аліса.

- Тоді вип‘ємо за примирення. – радісно промовила дівчина.

- Вип‘ємо. – промовив Даня.

***

Наступні декілька годин ми всі весело спілкувалися та жартували.

Цього разу, до речі, вийшла така ж сама ситуація, як і при знайомстві – по ліву сторону від мене Сергій, а по праву Льоша, на тому ж диванчику.

Сергій постійно мене обіймав, інколи тримав за руку, а Олексій весь час поглядав скоса на нас, та явно був засмучений.

- Все добре? – звернулася я до нього.

- Що? Пробач, задумався.

- З тобою все добре? – повторила я.

- Так. Щось просто настрій не дуже. – відповів він.

- А ти відкрив мій подарунок?

- Звичайно. Як же я міг не відкрити. До речі, щось я трохи протупив. Дякую. Дуже дякую. Ти перевершила саму себе. – посміхнувся він. – Чесно, це найдушевніший подарунок, який мені коли-небудь дарували.

- А лист ти прочитав?

- Звичайно. Я повісив картину в своїй кімнаті, і кожен ранок дивлюся на неї.

- Значить, мої старання були марні.

- Ні. Зовсім навпаки.

- Тоді б ти зараз не був сумним.

- Якби не твоя картина, то я був би ще в гіршому стані. – дивлячись мені в очі сказав чоловік, а я сором‘язливо посміхнулася та відвела погляд.

- То що ж все таки сталося?

«Ох, Маленька, як би я хотів тобі сказати…

Я… Схоже я закохався у тебе, по самі вуха... А  ти дівчина мого брата, і я не знаю, що мені робити».

- Та на роботі деякі не значні неприємності. Та ти не зважай. Я все вирішу. - «Ой, як би я хотів це вирішити».

- Робота – це звичайно важливо, але не основне в житті, тож спробуй не думати про це. – посміхнулася я і поклала руку йому на плече.

Олексій глянув спочатку на руку, потім на мене. Його серцебиття пришвидшилося.

Чоловік різко відвернувся:

- Мені треба подзвонити. – він мало не вилетів з кімнати.

***

- Алло! Оля, я не знаю, що мені робити. Не знаю! Вона дивиться на мене, і в мене земля з під ніг пропадає.

- Тихо, тихо! Не кричи. Ти чого?

- Тільки що, вона просто поклала мені руку на плече і так мило глянула на мене, типу, щоб підтримати, бо в мене настрій поганий, до речі поганий через почуття до неї ж, а я… А моя перша думка в цей момент: «Як же я хочу її поцілувати!». І це при тому, що поряд сидів Сергій. Я не знаю, що робити. Я вже не можу боротися сам з собою.

- Спокійно. Не створюй паніку. Може тобі вартує з‘їздити на декілька днів кудись. Відпочинеш, відволічешся. Можливо, знайдеш якесь рішення.

- І справді, треба втекти на деякий час кудись, бо інакше мій дах повністю з‘їде. Завтра ж поїду. За вечір придумаю куди і поїду.

- Правильно.

- Добре. Тоді, якщо що, то я тобі подзвоню.

- Обов‘язково дзвони.

Чоловік поклав слухавку і повернувся до всіх, але не на своє місце, а сів збоку на кріслі мішку.

***

Близько дванадцятої всі розійшлися.

Даша була задоволена сьогоднішнім вечором. Вона дізналася і побачила те, що їй дуже підвищило настрій.