Моя Маленька таємниця

Розділ 28

Я прокинулася від мелодії будильника.

Марина вже пішла на роботу, так як у неї робочий день починався з восьмої, а в мене з десятої.

Так от я вимкнула будильник, пішла на кухню, поставила чайник. І поки той грівся, пішла у ванну, для ранкових процедур. Одним словом звичайний ранок.

Коли вся ранкова програма була виконана, назвем це так, я визвала таксі й от вже готувалася вийти з квартири, як раптом у двері подзвонили.

- Хм, цікаво. Хто це може бути? Напевно сусідка. Інших ідей у мене немає.

Я навіть не запитуючи і не дивлячись у вічко хто це, просто, без всяких підозр, відкриваю двері. Побачити там того, кого я побачила я точно не очікувала.

- Ль…Льоша… - у очах потемніло, і я трохи похитнулася, та одразу схватилася за двері.

- Привіт, Маленька.

 

Я важко і голосно дихаючи зірвалася з ліжка.

Будильник вже дві хвилини дзвенів на всю квартиру, а я через той сон навіть і не чула.

- Господи… - я вимкнула його, і повалилася на ліжко, накривши голову ковдрою. – Знову ці до біса реалістичні сни.

*******

Трохи пізніше я приїхала на роботу. Як завжди підійшла до Марини, розповіла їй свій сон, а після піднялася до свого кабінету.

- Божечки, Марк! – перелякано завмерла я в дверях. – Ти налякав мене.

- Пробач. Я не хотів. Добрий ранок.

- Добрий ранок.

- Як ти?

- Та все ж те саме. А ти? – розкладаючи свої речі на столі запитала я.

- Та так само. – посміхнувся він.

- Чому це ти так рано і несподівано, до того ж дуже несподівано вирішив навідатися до мене.

- Є одна справа.

- Цікаво…

- Пам’ятаєш, Андрія? Отого хлопця, для якого ми оце десь місяців два назад організовували день народження?

- Здається, так.

- Так от. Він збирається зробити пропозицію для своєї дівчини.

- Вау! – радісно посміхнулася я.

- Ага. І він хоче, щоб тим повністю зайнялася ти. Йому дуже сподобалося святкування дня народження, тож хлопець попросив, щоб пропозицією теж організувала ти.

- Ну добре. Без проблем. На коли він це все хоче?

- На сьогодні.

- Ух… На сьогодні? - дещо шоковано глянула я на чоловіка. - Ну що ж... Буде складнувато, але реально.

- То як, зробиш?

- Звичайно.

- Прекрасно. – Марк піднявся з крісла і направився до виходу.

- Зачекай но. А якісь побажання і так далі? І чому він сам не прийшов до мене на зустріч?

- Андрій прийшов дуже рано, поки ще нікого не було в офісі, бо в нього сьогодні якась дуже важлива зустріч по роботі, і відповідно потім у нього не було можливості приїхати сюди. А зробити він все хоче саме сьогодні. Щодо вподобань, то він сказав, що повністю на тебе покладається, і довіряє твоєму смаку. Сказав, просто щоб це було максимально романтично і гарно.

- А як я маю це все зробити, якщо навіть вподобань тієї дівчини не знаю?

- Ох. Мало не забув. Троянди. Андрій просив, щоб у декорі й у букеті були червоні троянди. А ще просив, щоб ніякої музики. Він там якийсь сюрприз придумав.

- Ой... Гаразд… Хоч щось.

 

Я взялася до роботи.

Організовувати пропозиції для мене подобалося найбільше. Тож я була дуже рада цьому проекту, хоч трохи було і сумно.

Отже, виглядало все так.

Маленький круглий столик на даху будинку. Свічки, ліхтарики, звичайно ж червоні троянди: декілька букетів по периметру місця де це все відбувалося, і сто одна як подарунок.

Можливо, то було трохи банально, але як на мене дуже мило і романтично.

Дійство планувалося на дев’яту вечора, тож я за годину до цього приїхала туди, щоб все ще раз перевірити, і разом переговорити з Андрієм, чи йому все подобається. Та коли я піднялася на дах, там нікого не було.

- Дивно… Може запізнюється. – я оглянулася навкруги. – Ну, почекаю трохи.

Я підійшла ближче до краю і дивилася на вечірні пейзажі міста. Було дуже гарно. Дух перехоплювало.

Я задумалася і згадала, той вечір коли ми з Олексієм стояли на його балконі й дивилися разом на краєвиди міста. Тоді, коли він нас познайомив з Настею.

На душі стало так кепсько, і з очей потекло декілька сльозинок, які я відразу витерла.

- Так… Спокійно. Ніяких сліз. Все буде…

Раптом заграла музика, не давши мені закінчити фразу. І до того ж, то була не просто музика.

- Це що, жарт якийсь? Цього не було передбачено в програмі, і тим більше пісні Роббі. – я прислухалася, щоб розібрати звідки саме іде звук. – Здається звуки доносяться від входу.

Я дещо роздратовано попрямувала до дверей і різко відкрила їх.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше