Глава 1

В такі хвилини я шкодую, що не курю. Не те щоб я сильно нервувала, хоча ні, я нервуюся і занадто сильно. Руки починають зминати низ костюма. Тед знає, що так я намагаюся заспокоїтися, я не хочу показувати йому свою слабкість, тому ховаю руки в кишені й роблю більш безпечним обличчя. І я не ховаю від нього очі, а просто дивлюся у вікно, бо я рідко бачу денне світло, а тим паче сонце. Про не ховаю очі, я так себе заспокоюю. Принаймні сама себе переконую.

- Кас, ти мене слухаєш? Чи я сам з собою розмовляю?
-Звичайно слухаю. Та я залишусь при своєму. Я тобі відразу сказала, що підтасовувати результати не буду. Кожен повинен відповідати за свої вчинки. - Думала, що не зможу відмовити й зараз неймовірно собою була задоволена.
-Це помста мені? Кас, ти розумієш, у що ти лізеш? Своєю впертістю ти усіх погубиш. І себе теж.

Вже близько часу Тед намагається змусити мене змінити результати аутопсії пацієнта. Пацієнт вмер по вині лікаря, який працює в нашій клініці. І якщо я напишу хибний результат, то, по-перше, Жан вийде сухим із води. А я знаю, що це не перший випадок його недбалості. По-друге, рідні пацієнта, які не тільки втратили близьку людину, а ще залишаться без компенсації й страховки. Це і було тією найбільшою причиною, чому я не велася на тиск з боку Теда. Саме тиск, бо Тед був майстром в цьому.

Я знаю про що кажу. Я прожила з ним найстрашніших чотири роки свого життя. Він знав, як на мене надавити, що сказати і як. Міг примусити визнати його помилки своїми й за них просити вибачення. У будь-якому спорі я завжди була неправа. Будь-яка пропозиція з мого боку вважалася дурнею. І виглядаю я не так і поводжусь.

По бажанню Теда, я змінила зовнішність, бо була страшною і лякала його. Річ в тому, що я альбінос. Я все своє життя страшенно комплексувала з цього. Батьки постійно оплачували мені психолога в дитинстві й тато переконував в тому, що я красуня, а такою вдалася в бабусю, його маму, яку я до речі не пам'ятаю. Через те, що живе вона десь в Африці й не спішить в гості до онуки та до себе не запрошує. Та я і не рвуся. І ось здавалося, що я прийняла себе такою і вже не звертала увагу на погляди, шепіт і розмови за спиною. І навіть змогла закохатися і взаємно.

Тед відразу помітив новеньку, та мене важко було не помітити. Я щойно влаштувалася на свою першу роботу у клініку. Я патологоанатом. Тед був завідувачем відділення хірургії. За плечима вже мав сім'ю і розлучення. І він добре знав, як звабити дівчину. Я була неспокушена і, звичайно, не встояла перед його чарівністю. На відміну від мене Тед мав каштанове волосся, і очі кольору чаю з легкою зеленцею. Мої фіолетові йому відразу не сподобались. Це вже він мені після сказав. В спочатку співав їм дифірамби.

Він був молодим, розумним, адже не просто так у свої тридцять з гаком був вже завідувачем відділення. Як про хірурга чула тільки відмінні відгуки. І брався оперувати він тільки по рекомендації та за дуже гарні гроші. Свою справу знав на відмінно. Він взагалі був дуже обізнаним у будь-якій темі та тикав мене носом в проблеми у моїй освіті. Я ні в чому не розуміюся і краще змовчать у товаристві, щоб не бути дурепою. Та все це було пізніше після весілля. Якого і не було. Тед був проти пишного свята, тому ми просто зареєстрували наш шлюб і стали сім'єю. Я була на сьомому небі від щастя од почуття кохання.

Та прийшли будні. І виявилося, що я не так готую: не так нарізаю картоплю, не так смажу м'ясо, не в тому порядку складаю тарілки. От колишня терла до котлет картоплю, а я ні й тому вони не дуже, і оладки смачніші та пишніші в неї були. І таких прикладів сотні. Я й справді намагалася догодити та виправитися. Та щось увесь час йшло не так. Я почувалася не щасливою, не гарною, не коханою і недалекою. По бажанню чоловіка, я зробила собі татуаж брів і набила міжвійну стрілку. Вії й волосся постійно фарбувала. І носила лінзи, бо чомусь Теду було моторошно на мене справжню дивитися. В нього волосся дибки ставало іноді, коли я заходила до кімнати.

Розлучитися мене напоумив випадок на роботі. Я випадково почула розмову чоловіків, які хизувалися своїми досягненнями та успіхами у жінок. Тут і з'ясувалося, що у мого чоловіка інтрижки з медсестрами на чергуваннях, роман з кардіологом, а я трупорізка і дивний екземпляр в колекції. Я настільки була шокована, що не повірила своїм вухам і словам свого ж чоловіка. Просто порахувала це зухвальством у чоловічій компанії, щоб набити собі ціну. Хоча навіщо це робити дорослій людині, яка і так має і жіночий, і професіональний успіх, я не розуміла. Тож на наступне чергування чоловіка я навідалася зненацька. І усі сумніви відразу відпали.

Я не стала влаштовувати скандал. Просто повідомила про розлучення. Тед посміявся наді мною і нагадав, те що я і так знала, що я дурепа і страхолюда та нікому більше не потрібна. В мене був час все обміркувати і я розуміла, що він аб'юзер, що наші стосунки йдуть тільки в глухий кут. Дітей він своїх мав, а спільні були не потрібні. І що він мною маніпулює й отримує від цього задоволення. Тому на всі його умовляння, погрози, насмішки я вже не реагувала. Розлучення відбулося. Дякую йому за науку і за те, що не став перед усіма вивертати наші відносини. Ми розлучилися так, як і одружилися, тихо і на самоті.

Мені було його боляче бачити навіть у ті рідкі моменти на роботі. Я хоч і сиділа у підвалі увесь день, що було на руку моїм очам, та все одно ні-ні та і стикалися з ним. Та я звикала. А зараз він стоїть так близько, ще трохи близька мені людина і намагається знову мною маніпулювати. Та я виховую в собі іншу людину і не ведуся.

- Тед, не напружуйся, ця розмова ні до чого не призведе. Я не зміню свою думку. І не буду писати липовий результат. Жан винен і повинен відповісти. Це моє останнє слово, -я розвернулася і пішла вниз до свого маленького царства, де я королева і це не обговорюється і не піддається сумніву.

Від таких думок розсміялася. Настрій був на піднесенні й причиною тому була моя стійка позиція і витримка.