Моя Україна
8. Біля розбомбленої хати
Біля розбомбленої хати
Зажурилась стара мати:
Хто ж її на схилку віку
Буде доглядати?
Де їй жити,
Коли діти
Поспіхом зібрались
І хто в Польщу, а хто —в Штати
Швидко виїжджали?
Внуки євро переслали,
Але що з ними робити?
Село рашисти зруйнували,
Хто поїде їй до міста?
В селі мало хто лишився
І робочих рук немає.
А той вражий син прийшовши
Смачну страву вимагає.
Вичистив усе із льоха,
Сплюнув на дорогу,
Та й пішов шукати здобич
Від дому до дому.
Що ти знайдеш, вражий сину?
Півсела немає!
У вдови і сиротини
Останнє вкрадаєш?
Стоїть плаче стара жінка
Сльози утирає,
А з землянки позад неї
Голосок лунає:
—Не журіться, моя нене,
Буду доглядати
Виросту великим, сильним,
То зроблю вам хату.
Сироту ви прихистили,
Як батьків забило.
Мене в хату ви впустили
Вдягли, обігріли.
Хоч чужа я вам дитина,
Повік не покину.
Не журіться, захищу
І вас, і Вкраїну!
Обняла стара малого,
Що виліз з криївки…
Залунала знов тривога
Попадали ницьма…
Надвечір'ям прокотилась
Тиша благодатна.
Піднявся лиш сиротина
Стару матір відспівати.
—Боже, милий, мені б тільки
Ворогів не проклинати…
13 березня 2022
Відредаговано: 29.05.2022
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
