Ті, хто в Україні кричали:
«Россия—мать,
Да никого они не побомбят!»
Тепер сидять тихіше мишок,
Бо русскій мір побачили,
Вже все не «понаслышке».
Русская весна прийшла—
Насрачила і далі пішла
Вбивати, руйнувати, гвалтувати.
Їй навіть в голову не приходить після себе прибирати.
А ще, хіба так робить мати?
Юних синів на погибіль кидати,
Вірну смерть весною називати?!
Отака вона і мати,
Отака її весна.
Моя ж рідна Україна,
Не така лиха.
Їй чужого не потрібно,
Їй своє би мати.
Щоб спокійно в своїм краї
Господарювати.
Їй своя весна миліша, бо вона—вкраїнська.
Хай в поляка буде польська,
А у фінна—фінська.
Кожен хай собі панує у своїй сторонці,
А не лізе до сусіда, типу «оборонка»!
А хто на своїй землі
чужого чобота шукає
Буде народом проклинатись,
Завжди буде гнаний…
29.05.2022