Розділ 6

Я побігла до себе в кімнату та зачинилася. Сльози градом лилися з моїх очей, а я не встигала їх витирати. Мені було так образливо, а ще більше я хотіла зробити йому теж боляче. Щоб він хоч трішки відчув те, що і я. Я сіла спиною до холодних дверей і охопила себе руками. Вся сукня була мокрою, а з волосся скапувала вода. Вигляд був жахливим, але мені було так байдуже. Згодом я почула якийсь шум на першому поверсі та й крики Артура. Вже через хвилину музику вимкнули, а машини почали від'їжджати. Зібравшись з силами, я витерла всі свої сльози та піднялася з підлоги. Я зайшла у свою гардеробну і помітила, що там майже не було речей. Він майже все викинув у басейн. На стіні також не було декількох картин. Важко видихнувши, я міцно стиснула свої кулаки та побігла до басейну. Якщо він думає, що мені потрібні лише гроші, то нехай так і буде! Тепер я покажу йому всю свою ненависть. До цього часу я терпіла, але більше не буду.
Підійшовши до басейну, я оцінила всю масштабність ситуації. Як же це було жахливо! Я почала витягувати перші-ліпші речі та клала їх збоку. По-перше, я мусила це робити, бо у мене зовсім нема одягу, а по-друге, мама б мене з'їла за ці дорогі сукні.
Потім я почала кожну річ викручувати та розвішувати в сушарці. Це зайняло в мене дуже багато часу, але на вулиці все одно ще було темно. Я зайшла у ванну кімнату та подивилася на себе в дзеркало. Розмазана туш по всіх щоках та червоні очі виглядали не на диво привабливо. Я набрала повну ванну гарячої води та роздягнулася. Сльози знову текли по моїх щоках і я важко видихнула. Мені хотілося кричати від образи та гострого болю всередині моєї душі. Гаряча вода допомогла мені трішки розслабитися й у моїй голові почав вибудовуватися план помсти. Я ніколи не була злопам'ятною, але це він мене такою робить. Якби сильно мене не мучило почуття цієї дурнуватої закоханості, я все одно зроблю йому боляче. Тепер я хочу лише одного, щоб він страждав. Та спершу мені потрібно підготуватися та подумати на свіжу голову, а поки нехай думає, що я така ж, як і моя мати. Тепер я покажу йому дівчину, якій справді потрібні лише гроші.
Наступного ранку я зайшла в сушарку та зібрала ті всі речі назад до себе в гардероб. Я пройшлася рукою по красивій зеленій блузці та одягнула її. Чорна шкіряна спідниця гарно підходила до шифону і чорних черевичків на підборах. Я зробила собі макіяж та нафарбувала губи яскраво-червоною помадою. Хай так що, але я тепер буду зовсім іншою.
Я вийшла на вулицю і помітила, що автомобіль Артура відчинений. Я ще й підійшла ближче, щоб переконатися. Він навіть ключі залишив. Схоже, хотів вже їхати, але щось забув вдома і повернувся. Я швидко сіла за кермо та зачинила дверцята. Якраз в цей момент на двір вибіг Артур і здивовано подивився на мене. Я ж помахала йому своєю рукою та швидко рушила з місця. В мене навіть настрій покращився і байдуже, що він тепер точно щось мені зробить.
Дана теж була сьогодні дуже радісна і це мене трохи здивувало. Вона рідко посміхалася, а тут просто-таки світиться вся.
— Дано, в тебе шина пробита, — сказала я, коли ми стояли на стоянці біля університету.
— Що? — скрикнула дівчина і підійшла ближче, щоб подивитися, — От же ж придурок!
— Ти думаєш, що це хтось зробив? — спитала я і подивилася в її темні очі.
— Ага. І я навіть знаю хто!
— Може ми попросимо когось, щоб допоміг поміняти колесо? — запропонувала я.
— Єво, кого ми попросимо? Хіба нас хтось послухає! — сказала подруга і похитала головою.
— Я можу допомогти вам, — раптом заговорив біля нас Артур.
— Ми самі впораємося! — різко сказала я і навіть не подивилася на хлопця.
— Ну як хочете, — він байдуже знизав плечима і вже збирався йти геть.
— Почекай! — сказала йому Дана, — Допоможи, будь ласка.
— Нехай вона попросить! — Артур показав пальцем на мене і в нього на обличчі з'явилася глузлива посмішка.
— Що? Я? Та нізащо! — крізь зуби процідила я.
Я сердито відвернулася від нього та зустрілася з поглядом Дани. Вона одним губами мовила мені: «будь ласка» і я важко видихнула.
— Гаразд, — погодилась я і подивилася на свого любого братика, — Я роблю це тільки заради неї. Артуре, будь ласка, допоможи нам.
— Звісно, якщо сестричка просить.
Хлопець посміхнувся мені та взявся міняти колесо. Вже через деякий час Дана радісно подякувала йому та сіла у свій автомобіль. Я ж помітно напружилась, адже залишися з ним наодинці.
— Віддай мені мої ключі, — сказав хлопець і простягнув мені свою руку.
— Які ключі? — я подивилася на нього великими очима і удала, що нічого не розумію.
— Від мого автомобіля, — роздратовано заговорив Артур, — Яким ти сьогодні приїхали сюди.
— Ну якщо я приїхала на твоїй машині, то значить і повернусь теж нею, — відповіла я і попрямувала до його автомобіля.
— Не грайся зі мною! — хлопець схопив мене за руку та розвернув обличчям до себе.
— Мені здається, що граєшся якраз ти! — я сердито подивилася на нього, — Ти осоромив мене перед всіма, принизив та образив. Ти жахлива людина і я ненавиджу тебе так сильно, що хочу, щоб ти страждав!
— А хто сказав, що я не страждаю? — Артур підійшов впритул до мене, а мені стало важко дихати, — Чому ти думаєш, що мені легко? Ти нічого не знаєш про мене і моє життя!
— Так само, як і ти про мене! Ти придумав у своїй голові, що я така ж, як і моя мати, — я подивилася йому прямо в очі, — Ти не знаєш, що таке залежати від її думки. Ти думаєш, що я б не хотіла втекти звідси? Я мрію опинитися якомога далі від цього міста і забути тебе, як страшний сон.
— Ти ніколи не зможеш забути мене, — тихо сказав Артур і нахилився ближче до мене, — І я теж не зможу.
Я дивилася на нього великими очима, затамувавши подих. Хлопець ніжно провів своєю рукою по моїй щоці, а я завмерла від здивування. Потім я відчула його теплі пальці на своїй руці та важко ковтнула. Ну а тоді він з легкістю забрав ключі від своєї машини з моєї долоні та відштовхнув мене.
— Єво, ти така наївна. — хлопець відкрито засміявся мені в обличчя, а я ледь не заплакала.
Як же він обвів мене навколо пальця. Заговорив своїми словечками, а потім легко забрав ключі. Погрався зі мною, удав, що я йому небайдужа, а потім використав у своїх цілях.
— Ти поплатишся за всі свої вчинки! — сердито сказала я і подивилася на нього очима повними сліз, — Ти будеш страждати й ночами згадувати про мене. Я розіб'ю тобі серце, навіть не моргнувши оком. І знаєш, що тоді? Тоді я буду щасливою!
Я розвернулася на своїх каблуках та пішла геть від нього. Якомога далі й так, щоб ніколи більше не бачити. Шкода тільки, що це неможливо і я повинна терпіти його присутність. Він проїхав попри мене з шаленою швидкістю, залишаючи лише порох.
Цілий день я гуляла містом та думала. Потрібно поговорити з мамою про мій переїзд в Америку. Тільки там я зможу забути про це все і нарешті жити, а не існувати.
Додому я повернулася втомлена й ображена. Артур сидів на кухні та щось їв. Навіть не глянувши в його сторону, я пройшла попри нього та піднялася до себе в кімнату. Мій погляд одразу ж впав на ліжко, на якому лежали ключі від машини, яку мені подарував Євген. Я сердито взяла їх в руку та помітила поряд якусь записку.
— Повертаю тобі твоє, — прочитала я та кинула її  якомога далі.
Придурок! Знову якісь ігри вигадує у своїй голові, а я потім буду страждати. Спочатку мені хотілося піти та накричати на нього. Навіть за те, що зайшов у мою кімнату. Згадавши, що недавно мої речі плавали в басейні, я голосно засміялася. От же ж ідіотка! Він вже був в моїй кімнаті й напевно не один раз. Я швидко відсунула верхню шухляду своєї тумбочки та помітила, що мій щоденник на місці. Головне, щоб Артур не прочитав його, бо це занадто особисте.
Через тиждень мама з Євгеном повернулися дуже щасливими. Вона привезла мені багато подарунків, а я лише натягнуто їй усміхалася. Ніби мені знадобиться колись той капелюх з пір'ям чи те парео. Мама зовсім не знає цінності речам. Євген привітався зі мною та подарував якийсь браслет з місцевих мінералів. Я щиро подякувала йому та обійняла. Згодом він поїхав до себе на фірму, а мама залишилась у моїй кімнаті.
— Ох, ми так чудово відпочили, — сказала вона і широко усміхнулася.
— Я рада, — відповіла я та зніяковіло потерла свої руки, — Мамо, я тут хотіла поговорити з тобою про дещо.
— Я слухаю, — сказала вона і почала розглядати якусь сукню, що привезла мені.