Розділ 11

В мене було таке відчуття, ніби мене кинув хтось в холодну воду, чи вдарив чимось по голові. Я тримала в руках квиток до своєї мрії, але була певна, що це не те, чого я хочу насправді. Мама дивилася на мене так розлючено і здавалося, що вона готова вбити мене.
— В Америку? — тихо перепитала я, не вірячи своїм вухам.
— Ну ти ж так сильно хотіла!
— Мамо, я не хочу їхати, — пробубніла я та опустила голову.
— І чому ж? — вона сердито підійшла до тумбочки та витягнула звідти мій щоденник, — Через це?
— Ти читала? — спитала я та нахмурилась.
— Про те, як ти мене ненавидиш, чи про те, як ти закохалася у свого брата?! — голосно крикнула мама і вона могла собі дозволити це робити. Євген ще повинен бути на фірмі.
— Зведеного, — виправила її я та впевнено підняла голову, — Так, ми зараз разом і я не збираюся нікуди їхати.
— Яка ж ти дурепа! — мама розчаровано подивилася на мене, — Невже ти віриш, що він кохає тебе?
— Я знаю це! Ми кохаємо один одного і ти не будеш нам заважати.
— Та ти йому просто не потрібна, — вона підійшла впритул до мене.
— Завтра Артур повернеться і ми зізнаємося всім, що разом! — я подивилася на неї зі задоволеною усмішкою на обличчі.
— Ти думаєш, що він готовий втратити цю всю імперію заради тебе? — мама просто почала сміятися.
— Готовий, бо він кохає мене і хоче, щоб ми були разом! Я просто не розумію звідки взялась ця Америка? Ти ж була проти!
— Я просто думала, що ти розумніша! Я вже давно твій щоденник читаю, але коли вчора знайшла його, то просто жахнулася. Ти зробила те, що я тобі забороняла. Тобі не варто було закохуватися в нього!
— Чому?! — голосно крикнула я.
— Тому що ми тоді все втратимо! Ти повинна була стати для Євгена, наче рідна донька, щоб він віддав тобі весь свій бізнес.
— Не говори дурниць! Він не зробить цього, бо в нього є син! І можеш не хвилюватися, бо коли ми з Артуром зізнаємося, то він все втратить і ця вся імперія буде твоя.
— Єво, ти справді така тупа? — мама змірила мене сердитим поглядом, — Що я буду робити з бізнесом, в якому нічого не тямлю? Ти думаєш, що Євген цим всім керує? Ні, люба, він лише власник, але всі угоди підписує Артур. Мені треба декілька років, щоб більше тямити в цьому всьому. Ну а якщо Євген дізнається, що його син закохався у зведену сестру, то він одразу ж його вижене, але зараз мені це зовсім не на руку. З відсутністю Артура, Євген потопить весь свій бізнес, розумієш?
— І це все знову через гроші? — я з таким розчаруванням подивилася на жінку, яка безсоромно називає себе моєю матір'ю, — Ти хочеш відправити мене в Америку, щоб Євген ніколи не дізнався про те, що його син закоханий в мене?
— Він не кохає тебе! Послухай, я не хочу, щоб Артур розбивав тобі серце, але так і буде. Він наговорив тобі цих всіх словечок з однією метою, — мама пильно подивилася на мене, — Він же хлопець, а ти приваблива дівчина. Єво, Артур хоче використати тебе, а потім розповісти про це своїм друзям. Осоромити тебе перед всіма, а ти дурепа закохалася в нього.
— Навіщо йому це? — спитала я і нахмурилась.
— В нього не найкраща репутація в цьому плані, а ти стала для нього здобиччю. Артур — мисливець і йому просто подобалось гратися з тобою.
— Я не вірю тобі! — крізь зуби процідила я, — І нікуди не збираюся їхати!
— В тебе літак післязавтра зранку, — мама підійшла до дверей, — Надіюсь, ти зробиш правильний вибір.
Я сіла на ліжко з квитком в руках і почала плакати. Звісно, мама так боїться за своє становище, що навіть доньку готова відправити на інший континент. Але їй нічого не вдасться, бо вже завтра ми з Артуром будемо разом. І це поки єдиний мій порятунок від цієї поїздки.
Я з нетерпінням чекала повернення хлопця. Мені хотілося зізнатися всім про наші стосунки й довести матері, що вона була неправа на рахунок нього.
Зранку я проснулася дуже схвильованою і весь час дивилася на картину, що намалювала для Артура. Нарешті я почула внизу якийсь шум і швидко вибігла з кімнати. Хлопець стояв в коридорі та весело про щось говорив з батьком. Мама теж награно усміхалася йому. Мені не хотілося стримуватися, тому я просто збігла по сходах та міцно обійняла його.
— Єво, привіт! — він мило усміхнувся мені та швидко відсторонився, — Як ти?
— Тепер краще, — відповіла я з широкою усмішкою на обличчі, але він просто відвів погляд.
— Ну що ж, ходімо за стіл! — радісно запропонував Євген.
— Так, я дуже голодний, — відповів Артур та пішов з батьком.
— Я ж казала тобі, що він не зізнається, — прошепотіла мені на вухо мама.
Вона пішла за ними, а я просто стояла зі сльозами на очах. Як же він так? Артур обіцяв мені, що зізнається і ми будемо разом! А може він хоче зробити це ввечері? Напевно, так.
Я не хотіла сидіти з ними, тому вирішила почекати хлопця в його ж кімнаті. Треба розповісти йому, що мама хоче відправити мене в Америку. Може тоді він зрозуміє, що нам варто зізнатися. Інакше, мені доведеться поїхати геть. Я стояла і дивилася в панорамне вікно. Думки не покидали мою голову, але я ніяк не могла вирішити, що мені робити далі. Я почула, як відчинилися двері та в кімнату зайшов Артур. Він підійшов ближче до мене, але я не розвернулася до нього обличчям. Хлопець обійняв мене зі спини й ніжно поцілував у щічку.
— Я так сильно скучив за тобою, — прошепотів він.
— Чому ти не сказав їм? — спитала я і вирвалась з його обійм. — Ти обіцяв, що коли приїдеш, зізнаєшся батькові!
— Я не можу! — просто відповів хлопець та втомлено потер обличчя руками. — Мені зараз, як ніколи, важлива підтримка батька.
— Що? — я подивилася на нього розчарованим поглядом.
— І нам варто бути обережними, бо я не хочу, щоб він дізнався про наші стосунки. — сказав Артур, а відчула сльози на очах.
— Ти напевно зараз жартуєш! Ти ж казав, що ми будемо разом, коли ти повернешся.
— Єво, ти мені дуже важлива і всі мої почуття до тебе справжні, — хлопець подивився на мене з якимось жалем та болем в очах, — але я не можу так легко відмовитися від цього всього. Мені потрібно, щоб батько зараз був зі мною.
— А я? — голосно крикнула я. — Я тобі не потрібна?
— Єво, досить! Я прошу тебе лише трішки потерпіти!
— Я вже і так довго терпіла. Ти зрадив мене! І наше кохання також, якщо ти, звісно, кохав мене.
Мені не хотілося його більше слухати, тому я просто пішла до себе в кімнату з розбитим серцем та сльозами на очах. Як він так міг? Я ж повірила йому! Думала, що він кохає мене. Яка ж я ідіотка. Схоже, мама мала рацію і я потрібна була йому лише заради одного. І переконалась я в цьому тоді, коли він ввечері поїхав собі кудись. Я сиділа в кімнаті та просто плакала, сидячи на ліжку.
— Єво, — мама обійняла мене за плечі, а я здивовано подивилася на неї. Навіть не помітила, коли вона зайшла, — не плач, добре? Будь сильною, бо тільки так можна досягнути чогось в цьому житті.
— Мені так боляче. — схлипуючи, сказала я. — Він обіцяв мені, а сам...
— Я знаю, що таке розбите серце і думаю, що ти тепер впевнена в тому, що обрати.
— Хіба у мене є вибір? Я думала, що він зізнається всім і ми будемо разом. Я вірила, що він стане моїм порятуноком, але просто зараз він є моєю погибеллю. — я плакала, не стримуючись, а мама дивилася на мене з якимось жалем. Невже навіть у неї є серце?
— Я теж була так сильно закохана у твого батька, а він просто кинув мене, — в неї по щоці потекла скупа сльоза, яку вона поспішно витерла, — Мені навіть не було сімнадцять, Єво. Я думала, що він кохає мене, а потім залишилась з розбитим серцем.
— Я не дам йому так легко принизити мене, — тихо сказала я, — Останній хід буде за мною!
— Тільки не роби дурниць, — мама пильно подивилася на мене та надягнула назад на обличчя маску байдужості, — щоб ти потім не шкодувала про свій вчинок.
— Не буду!
— І досить вже ревіти. — мама відійшла від мене. — Краще збери речі.
Я нічого не відповіла, а вона вже вийшла з моєї кімнати. Мені на очі одразу впала картина, яку я намалювала для нього. Велике серце у яскравих квітах. Це був знак того, що я віддаю йому своє серце, але зараз я впевнена, що хочу розбити його. Хочу зробити так, щоб йому було боляче. Цю ніч я не планувала спати. Я уважно прислухалася до кожного звуку, щоб не пропустити появу хлопця. Він був на вечірці...Я знала це, бо мені подзвонила Дана й повідомила, що Ігор з Владом підготували вечірку в честь приїзду Артура. Замість того, щоб перебувати в обіймах дівчини, яку він так сильно "кохав", хлопець обрав гроші батька та гулянку з друзями. Яка ж я все-таки дурепа.
Згодом я почула чиїсь тихі кроки. Вони ніби зупинилися біля моєї кімнати на декілька хвилин, а потім вже почувся гуркіт дверей. Я піднялася зі свого ліжка і підійшла до дзеркала. Я повільно стягнула гумку для волосся, і воно впало на плечі легкими хвилями. Вдягнувши тоненький атласний халатик на голе тіло, я вийшла з кімнати. Навіть не постукавши, я зайшла до нього. Хлопець якраз зняв свою футболку. Він розвернувся обличчям до мене і завмер на декілька секунд.
— Єва? — тихо спитав він, а я підійшла ближче до нього.
Здається, він трохи п'яний, але це не зупинило мене. Я одразу ж накинулась на нього з поцілунком, а він міцно притягнув мене до себе.
— Ти не ображаєшся? — спитав він, продовжуючи цілувати мою шию.
— Ні. — збрехала я.
— Мені потрібно трішки часу, а потім я обіцяю тобі, що ми будемо разом, — сказав Артур, а я не змогла стримати гіркої усмішки.
— Я вірю тобі. — тихо прошепотіла я.
Хоча і знала, що це неправда. Він зробив мені боляче, а зараз я хочу розбити його серце вщент.
Я стягнула свій халат і він впав на підлогу невеликим шматтям. Хлопець з якимось обожнюванням оглянув моє тіло і я помітила, що він вагається. Тільки от я не дозволила йому відмовити мені, а сама взяла все у свої руки. Після моїх наполегливих поцілунків, Артур все ж став впевненішим. Він підняв мене на руки та поклав на середину ліжка. Мені мало б бути соромно, бо я лежала оголена перед його очима, але мені не було. Я не відчувала ні крапельки сорому. Він почав цілувати мою шию, поступово опускаючись нижче. Як би сильно я ненавиділа його, але моє тіло все ще хотіло його. Він доводив мене до неймовірних відчуттів своїми дотиками, а я вже згорала від бажання. Коли я вже була готова відчути його, хлопець подивися мені в очі. Я легко кивнула і максимально розслабилась. Та це все одно не допомогло мені уникнути неприємних відчуттів. Спочатку було боляче, але потім вже приємніше. Навіть думка, що він мій перший чоловік, дарувала мені невеличку радість.
Коли все закінчилось, то хлопець ніжно поцілував мене та притягнув у свої міцні обійми. Через декілька хвилин я почула його мирне дихання, а тоді просто втекла... Від нього, від своїх почуттів та цього життя. Можливо, він не пам'ятатиме цю ніч, як і наш перший поцілунок, але у мене є невелика надія, що він ніколи не забуде мене.
Літак в мене був на сьому ранку, тому вже о шостій я прощалася з мамою та Євгеном. В себе на ліжку я залишила картину та записку для Артура:
« Пам'ятаєш, я казала тобі, що розіб'ю твоє серце, навіть не моргнувши оком? Здається, мені це вдалося. Надіюсь, ти будеш щасливим... Ну а я їду за своєю мрією, бо щиро вірю, що там знайдуться люди, які не зрадять мене і моїх почуттів...»