Глава 2

-Дякую.

-Тільки за однією угодою лише за межами університету. - він дивився прямо в очі і мовчав.

-Чому? - незрозуміло подивився на мене.

-Тому що не хочу щоб нас з тобою бачили в університеті........ Я с тобою буду ходити інколи на вечірки і все цілуватися ми не будемо - Влад мовчки дивився на мене і хотів заперечити. - навіщо нам цілуватися, а якщо скажуть що ми навіть не цілуємеся то скажемо що я соромлюсь.- сказавши я подивилася на нього з викликом.

-Гаразд.

-Нам потрібно придумати як ми познайомились і скільки вже зустрічалися..... - задумлино сказала я дивлячись на небо.

-Зустрілися ми в одному із кафе........ А зустрічаюся із тобою вже 3 місяці і все лише потрібно щоб ти це все запам.- у мене завібрував телефон тому він зупинився. На екрані з'явиться невідомий номер.

-Алоо.- невпевнено сказала 

-Привіт крихітро.- заговорив чоловічий голос.

-А це хто. - мені стало лячно, я ніколи не відповідала на незнайомі номери.

-А що не узнаєш чи ти вже забула мене..... Лиш 2 тижні пройшли а ти вже забула мене. Цікаво.-  я здивувалась.

-Нікіта.- тихо сказала.

-Вже здогадалася дуже добре.- заговорив Нікіта веселим голосом.

-Що тобі потрібно від мене. - прошипіла крізь зуби.

-Хочу зустрітися і все пояснити.

-Навіщо мені твої поясниня якщо я все і так бачила. - на очі налилися сльозами швидко піднявши голову до неба щоб не плакати при Владові.

-Те що ти бачила все не провда я все тобі поясню.....

-Навіщо.- перебила Нікіту не хочу більше нічого слухати тому збила виклик. - відвезли мене в гуртожиток. - тихим голосом сказала.

-Хто тобі звонив. - поцікавився Влад, я просто опустила голову.

Не хочу я йому розповідати як мені зрадив Нікіта.

-Відвези мене в гуртожиток. - тихо сказала. Вставши я пішла в машину, Влад напевно зрозумів що я йому розповідати не буду тому теж вста і пішов до машини.

Їхали ми в повній тиші кожен занурений в свої думки. Під гуртожитком я побачила знайомий мерсидес а накапоті сидів Нікіта з цигаркою в руках. Що він тут робить? Навіщо прийшов. Запитань було багато а відповідей ні однієї. Влад зупинив машину, повернувши голову до нього.

-Дякую що підвіз..... Бувай. - я невпевнено вийшла з машини.

-Зачекай хливинку. - попросив хлопець.

-Що.- я обернулась до нього.

-Дай мене свій номер.- витягши з сумки блокнот і ручку написала свій номер телефону.

-Бери.

І просто пішла в сторону гуртожитка надіячись що Нікіта мене не побачить. Вже біля дверей мене хтось зловив за руку.

-Куди зібралась крихітко.