Можливо я колись до тебе доторкнуся...
Смерть Геракла
Вже кілька років як Геракл зійшов на гору,
Приносить жертви миру час від час,
Як тільки долю він обрав собі фартову,
Так дивиться по-батьківські на нас.
Сто подвигів лівицею він звершив,
Вбив всіх потвор, що стали на шляху,
Завдання мачухи усі завершив,
І оселився в тихому кутку.
Як всі чоловіки давно жонаті,
Проводить весь свій час на чужині,
То здійснює він "подвиги" строкаті,
То із залізом бавиться в багні.
Ну а Геракл не був би тим Гераклом,
Як не гайнув би з сином за кордон,
Там взяв він декілька фортець "нахрапом",
Привів додому декілька "мадон".
Старі і юні, бабки і дівиці,
І серед них була красуня не одна,
Були "левиці", були і блудниці.
Прекрасні й молоденькі, як весна.
Не витримала б будь-яка дружина,
Такого ось гарему у дворі,
Так само і руденька Деянира,
Побачила Геракла у труні.
Вона турботою немовби огорнула,
Дала жупан, щоб чоловік не мерз,
Отрутой похапцем його сприснула,
Щоб благовірний ранком не воскрес.
А потім на суді вона казала,
Що те все не вона, а той кентавр,
У маринарку кожному ридала.
Казала, що Геракл їй бог і цар.
І Несса проклинала так "довільно",
Що мов, дарма йому так довіряла,
Сама собі повірила так сильно,
Що раптом руки на себе наклала.
Ну а гераклам треба пам'ятати,
Є дещо набагато гірше гідри,
І не краватку файно зав'язати,
А саме біль розгніваної жінки.
01.11.2020
©Олександр Гаврик CC BY-NC-ND 4.0
Відредаговано: 09.06.2021
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
