Розділ 3

 - Як гадаєш, що він скаже перше, коли отямиться? - запитала Салі.

 - Та, мабуть, як і завжди, почнеться паніка. - відповів Тім.

 - Ну, це й не дивно, його ж вирубили. Я, мабуть, також булаб злегка, ем, схвильована. - з глузливою інтонацією промовила блондинка.

   Мисливці мчали четвертим транспортним потоком назад до столиці. Обоє хотіли одного - якомога швидше закінчити завдання і, нарешті, відпочити. Особливо Салі, якій Тім обіцяв справжній вихідний. Взагалі, дівчина була доволі проблемною. Всі дивувалися, як її взагалі взяли на таку відповідальну роботу - імперський мисливець за головами. Однак ті, хто хоч раз був з нею на полюванні, одразу розуміли, що ця мила гарненька блондинка - справжній ас. Вона не тільки майстерно управлялась з будь-яким транспортним засобом, а й в разі чого могла за себе постояти. Зі зброєю у дівчини також склалися теплі стосунки. 

 - Нам ще довго? - запитав Тім.

 - Ну, годинки дві і будемо на місці. Потік нині вільний, тай користуються ним рідко. Всі обирають перші, легші і бепечніші, траси. Що нам дуже підходить.

 - Хто ви такі, і що, во ім'я Світла, від мене хочете? - раптом пролунав голос їхнього в'язня.

 - О, ти диви, оговтався. Ще й навіть спокійний, не намагається утікти. - промовила Салі.

 - Далеко з летючого авто не втечеш. - сказав хлопець. - Якщо ви удумали щось типу викупу, то не того взяли. За мене і чверть самоцвіта ніхто не дасть.

 - Хах, а він кумедний. Тіме, розкажи нашому новому, хм, товаришу, що буде далі.

 - Бачиш но, імперські маги виявили, що з'явився новий претендент. Ну і це, як уже можна здогадатися, ти. Не просто так ми ж тебе веземо до столиці.

 - Гарний жарт. Та який з мене, в Темряву, претендент? Я чаклувати то й толком не вмію. Тут точно якась помилка, вам потрібен хтось інший.

 - Ні, помилки тут немає. Та не переймайся, претендент - це не спадкоємець, а лише один із можливих варіантів. Зараз ми швиденько зганяємо до Замку, ти одягнеш давній перстень, він ніяк не зреагує, і всі ми забудемо цей день, і повернемося до нормального життя. - сказав Тім.

 - Добре, якщо так все просто, навіщо було мене глушити?

 - Ну, а ти би так от просто взяв би й пішов з нами? - єхидно запитала Салі.

 - Ну, мабуть, все-таки ні. - чесно зізнався хлопець.

 - От і добре. Значить, ми можемо далі спокійно завершити завдання, а ти ж не будеш нам заважати? Не хотілося б знову тебе заспокоювати. - почала уже трішки знущатися блондинка.

 - Вибору у мене особливо немає, тож буду щасливим уже розібратися з цим всім. Добре, хоч сьогодні вихідний, не звільнять. - сказав хлопець, намагаючись не показувати ознак страху. Він добре знав, що в таких ситуаціях потрібно всім своїм виглядом демонструвати, ніби все під контролем. Тоді можна буде спробувати поговорити зі своїми викрадачами на рівних.

 - Ти диви, дійсно адекватний якись попався. - промовив Тім. - Пам'ятаєш, як попередній чуть на ходу не випригнув?

 - О, так. Було досить весело дивитись, як він намагається відбиватися і відкрити "ВІЛ" в польоті.

 - Слухайте, а що, як цей перстень якось зреагує? - намагався дізнатися якомога більше хлопець.

 - Ой, ну ти самовпевнений. - засміялася Салі. - Що, не чув старої легенди? Як зреагує, значить станеш Імператором, і всі змушені будуть вклонитися перед твоєю величчю. - насміхалася вона далі.

 - Ага, скоріше мене там же ж і стратять.

 - Ну, може бути й такий варіант. Але, повір моєму досвіду, за більш як три тисячі років цей перстень навіть не зблиснув ні на чиєму пальцеві, а були претенденти і більш вражаючі. - промовив Тім.

   Польот проходив доволі швидко. Салі майстерно оминала усі повітряні перешкоди, одночасно ще й розмовляючи з усіма. В дитинстві вона мріяла стати музикантом, однак, подорослішавши, одразу зрозуміла всю складність цього світу. Щоб вижити, потрібно бути найкращою в тому, що у неї виходить, а не чіплятися за дитячі ілюзії. Тому вона виживала як могла. Раніше дівчина була членом однієї з найсильніших банд Імперії, та потім зустріла Тіма, який показав, що можна йти шляхом закону. Точніше, вона зрозуміла, що Імперії дуже потрібні свої головорізи, які б могли навести скрізь порядок.

 - Що ж, ми майже на місці. - сказала Салі.

   Яр виглянув у вікно, і побачив всю велич столиці. Височенні, багатоповерхові будівлі, вкриті рекламними вивісками, безліч парків, атракціонів, і в центрі всього - величний пагорб, на якому розміщувався Імперський Замок. Він був вражаючим, у ньому поєднувалися, мабуть, всі архітектурні стилі Авінанду. При чому, кожен новий Імператор вважав своїм обов'язком якось змінити його зовнішній вигляд, залишившись таким чином навіки в історії цього світу.

   Салі припаркувалася неподалік від пагорбу. Далі прийшлося йти пішки до вхідної брами, де стояли вартові з автоматами, заточеними магією під всіх, хто захоче вчинити щось неладне.