Розділ 4

   Корабель невеликої вмістимості типу "Мушля" з високою швидкістю наближався до порту Ков, що знаходився на північному заході Імперії. Візуально він і дійсно нагадував мушлю, опущену у воду панциром до верху. Більша частина судна знаходилась саме під водою, а водій оцінював обстановку зовні за допомогою, звісно ж, магії.

 - Ми майже на місці. – промовив Зак.

 - Чудово, не можна гаяти часу. Він нарешті пробудився, потрібно встигнути знайти його першими. – відповіла Бетті.

 - Підеш сама? – запитав водій.

 - Ну а толку з тебе на суші? – трішечки насміхаючись, відповіла дівчина.

   Бетті була представницею однієї з найдревніших і найрідкісніших рас Авінанду – пейрі. Візуально їх одразу можна було впізнати по червоному, наче вогонь, волоссю, і такого ж кольору очам. Їхні зіниці ніби переливалися різними відтінками червоного залежно від настрою самого пейрі. Вважалося, що представники древньої раси були обдаровані стихією Вогню, і тому володіли неабиякими здібностями.

 - Що ж, ми на місці. – промовив Зак. – Однак тобі ще прийдеться трохи проїхатись. Я б рекомендував третій повітряний потік.

 - Не люблю повітряні потоки, ми з "Еллі" підемо сушею. – відповіла, усміхаючись, Бетті.

   "Мушля" нарешті пришвартувалась біля шостого причалу порту Ков. Зак понатискав на свої кнопки і судно розкрилось, даючи можливість вийти на зовні.

 - Вітаю вас в Імперії. – промовив працівник порту. – Якою є мета вашого приїзду?

 - Хм, туризм. – промовила Бетті.

 - І що ж так зацікавило пейрі у наших краях? – не здавався чоловік.

 - Я чула, тут стає доволі красиво з заходом сонця.

 - Що ж, це правда. – уже спокійніше відповів митник. – І скільки часу ви плануєте гостювати у нас?

 - Думаю, однієї доби вистачить.

   Після цього працівник порту видав дівчині перепустку, взявши плату за добову аренду шостого причалу.

 - Що ж, Заку, випускай. – сказала Бетті.

   Зак натиснув кілька кнопок, і з боку "Мушлі" відкрився ще один відсік. Всередині нього знаходилась "Еллі" - надпотужний та крутезний байк. Сама вона була чорного кольору, з вогняними наклейками по всьому корпусі. Бетті одразу ж сіла за кермо, готова вирушити і виконати своє завдання. Однак, перед цим дівчина провела закляття пошуку: почала перебирати пальцями лівої руки, промовляючи магічні слова. Через кілька секунд на її долоні з’явився маленький мерехтливий вогник, ніби світлячок, і попрямував трішечки вперед, чекаючи на свою хазяйку.

   Бетті завела байк. "Еллі" видала потужний звук, ніби показуючи цим свій характер, а потім рушила у напрямку за вогником. "Хоч би встигнути. Ми стільки чекали цього, що я просто не можу провалитися." - подумала пейрі. На неї було покладено надважливе завдання. Маги Ордену виявили, що перстень знайшов свого власника, а отже Шавій нарешті може пробудитись. Саме Бетті доручили знайти і привести спадкоємця у безпечне місце для проведення древнього ритуалу. Вона була найкращим слідопитом Ордену, і, в разі чого, могла постояти за себе. Магія пейрі дуже могутня, особливо в руках тієї, котру з дитинства готували для цієї місії.

   Бетті мчала на максимальній швидкості широкими вуличками Імперії. Звісно, можна було скористатися повітряним потоком, так простіше, оскільки не потрібно оминати все, що понабудовували люди. Однак, де ж тоді азарт, задоволення від поїздки? Бетті терпіти не могла повітряні потоки, це просто принижувало її "Еллі". Тому пейрі мчала, все далі просуваючись на північ Імперії. Вогник мерехтів попереду, вказуючи своїй хазяйці шлях. Вона оминала місто за містом, і от, нарешті, вогник зупинився біля багатоповерхівки в Оллсбей – прикордонному містечку на півночі.

   "Що ж, здається, я вчасно. Сподіваюся, спадкоємець виявиться розсудливим." - подумала Бетті і, припаркувавши "Еллі" біля будівлі, рушила всередину. Вогник вів її вгору, поки, зрештою, не зупинився біля квартири номер 36. Дівчина постукала у двері. Ніхто не відповів. Вона повторила це ще кілька разів, однак результат залишався таким самим. "Що ж, в Темряву це все, чому я взагалі цим займаюся?" - подумала дівчина, після чого змахнула руками, проговоривши коротеньке закляття, і двері просто розплавились від вогняних чар. Бетті увійшла всередину, і одразу помітила темноволосого хлопця, який непритомно лежав на ліжку. "Це точно він." - подумала пейрі, побачивши перстень з темним каменем на його пальці.

 - Прокидайся, нам потрібно тікати. – голосно промовила дівчина, однак хлопець не подавав ніякої реакції.

   Бетті підійшла до нього, і почала бити легенько по щоках, намагаючись привести хлопця до тями.

 - Ти хто така? – вигукнув він, прийшовши в себе, і відскакуючи від дівчини.

 - Тихо, спокійно, я не хочу тобі нашкодити. Як ти уже міг зрозуміти, перстень обрав тебе. Я просто хочу допомогти тобі виконати своє призначення.