Розділ 16

   Тім Гарлі стояв на борту невеличкого судна типу "Торпеда". Нижня частина корабля була на половину завнурена у воду, а верх вкривало прозоре магічне захисне покриття. Його не було видно неозброєним оком, та воно надійно захищало усіх всередині від несподіваної ворожої атаки, чи морського шторму.

   Капітан мисливців дивився вперед, на невеличкий острів, до якого судно стрімко наближалося. Біля нього на палубі стояли двоє - кремезний чолов'яга на ім'я Вадіс та молодий пейрі, котрого вони нещодавно захопили у полон ціною життя їхнього товариша. Червоноокий, отямившись після їхнього "знайомства", спочатку дуже сильно метушився та кидався різними погрозами. Однак, потім Тім пояснив йому: якщо той хоче жити - слід починати співпрацювати. В шию пейрі вживили спеціальний пристрій, який обмежує енергію, котрою той може користуватися. Тобто, сил йому вистачало тільки на нескладні пошукові чари, і жодної бойової магії.

   Після цього командир роздобув судно - "Торпеду", котре ідеально підходило як для швидкого пересування по воді, так і для захисту від несподіваних ворогів. Корабель був оснащений кількома кулеметами, а також магічними гарматами, що, в разі потреби, могли спопелити з десяток ворожих машин різних типів - як водяних, так і повітряних. Також "Торпеда" мала режим занурення, що дозволяло сховатися під водою і на великій швидкості просто відірватися від ворога, або ж подорожувати непомітно, не привертаючи до себе уваги. Саме так вони і дісталися сюди, до таємничого острова посеред океану.

 - Це тут? Ти впевнений? - звернувся командир до червоноволосого.

 - Я відчуваю там багато енергії, - відповів той, втягуючи ніздрями повітря. - У будь-якому випадку, це не звичайний Острів, і там точно хтось мешкає.

 - Сподіваюся, ти не дуриш нам голову, - гаркнув Вадіс. - Інакше ж розумієш, що з тобою буде? 

 - Ви й так обмежили мої можливості. Я роблю все, що в моїх силах.

 - Ще б, не обмежити. Досить уже того, що ти викинув в Іліс. Якщо ти думаєш, що ми забули про мертвого Сема, то дуже помиляєшся!

 - Ви перші на мене напали. Що мені ще було вдіяти? Просто дозволити себе оглушити, і робіть зі мною, що хочете? Так? 

 - Заспокойтеся! - втрутився Тім. - Що було, того вже не повернути. Зараз ми нарешті близькі до нашої цілі, Вадісе. Скажи всім, щоб приготувалися. Підемо троє: я, ти і Салі. Решта нехай чекають на кораблі. Нам потрібно змусити їх поговорити, без зайвої крові та агресії. 

 - Босс, ти впевнений в тому, що задумав? Ти знаєш, я з тобою до кінця, та от це перший випадок, коли ми нічогісінько не повідомили решті. 

 - Ми надто далеко зайшли, щоб відступати, друже. Діємо згідно з планом. 

   Судно наблизилося до берега так, щоб його екіпаж міг уже зійти. На палубі забралася уся команда - Тім, шестеро мисливців, і пейрі. 

 - Що ж, ми на місці. Спадкоємець може бути тут, і ми з Салі та Вадісом підемо у розвідку. Решта залишайтесь тут і чекайте мого сигналу. Коли у повітрі з'явиться жовтий тигр - випустіть залп з кулемета в повітря, зелений змій - можна сходити на берег, червоний лютогрив - готуйтесь до бою. Ну і, пам'ятаєте, якщо через годину не буде нічого - пливіть назад і забудьте, що були тут. 

 - Босс, я одного не розумію, чому б нам просто не вирушити всім разом? - промовила Віві. - Так же буде більше шансів на успіх. Тим більше, що ми непогано озброїлись.

 - Так, але все ж невідомо, скільки там ворогів, і які у них можливості. Та й значна частина наших потужностей зосереджена в самому судні. Ну і за в'язнем не мішалоб приглянути. Коротше, не має часу сперечатися, діємо згідно з планом. 

   Тім та Вадіс озброїлись штурмовими рушницями. Салі ж віддала перевагу двом легким пістолетам з різними магічними набоями в кожному. Також вони мали при собі кілька синіх кульок - на кшталт тої, яку використав їхній лідер в багатоповерхівці, щоб захиститись від пейрі. 

   Спустившись на берег, мисливці вирушили в глиб Острова. Навколо не було нічого незвичного. Їх оточували різноманітні дерева, а тишу час від часу порушували звуки місцевих птахів. Однак, Тім був досвідченим у своїй справі, і тому чудово розумів, що все це - лише ілюзія. Він припускав навіть, що мешканці цього Острова давно стежать за ним та його командою. Проте, вони просувалися далі максимально обережно, тримаючи зброю на поготові. 

 - Босс, може пейрі нас просто водить за ніс? Щось надто все спокійно, - промовив Вадіс.

 - Можливо, та щось мене не залишає відчуття, ніби за нами стежать. Салі, зараз спокійно ідемо до он того каменя, і спробуй просканувати місцевість своїм приладом.

   Вони попрямували вперед ко великої брили, що стирчала з-під землі десь на метр вгору. На ній можна було розгледіти вирізьблений знак земляної стихії. Далі  Салі присіла, впершись спиною в кам'яну породу, та дістала з кишені спортивних облягаючих штанів невеличкий довгастий пристрій, схожий на телефон, а чоловіки обступили її таким чином, щоб закрити від потенційного ворога.

 - Що там? - гарячково запитав Тім, підганяючи свою напарницю.