Розділ 18

   На Острові, де тисячі років переховувався Орден, покликаний звільнити свого темного правителя, цього вечора відбувалося справжнє свято. Нещодавно лідер імеперських мисливців Тім Гарлі, разом з усією своєю командою, присягнули на вірність новому Імператору - Яру Вінстеру. Було прийнято рішення зі сходом сонця покинути рідні для багатьох береги і рухатися вперед, до революції. Проте, наостанок новий правитель наказав організувати вечірку - таке собі прощання з Островом та знайомство з новими друзями.

   В серці невеличкого поселення було організовано пишний стіл, на якому красувалися різноманітні страви, в основному з морепродуктів та фруктів. В центрі ж на великій таці розляглася засмажена та нафарширована яблуками й манго тушка королівського вепра, котрого вполювала за допомогою своєї пошукової магії Бетті спеціально для такого випадку. Біля столу можна побачити шість величезних бочок з елем, вином та ромом, представлених одним з жителів, чия сім'я протягом багатьох поколінь займалася виготовленням подібних напоїв. 

   На Острові уже давно панувала Темрява, та спати ніхто й не збирався. Один з учнів Мора за допомогою нескладної розважальної магії відтворював популярні пісні. Трішки збоку від столу деякі з мешканців розпалили велике багаття, танювали, розповідали веселі байки та хором реготали. Час від часу біля столу лунали тости на кшталт "За нашого Імператора та його революцію!" чи "За міцний союз мисливців та Ордену!". Одним словом, веселощі були в самому розпалі, й ніхто і не думав зупинятись.

 - Боюсь, завтра нам прийдеться тяжкенько, - промовив Бернард, сівши біля правителя, його Імператриці та лідера мисливців.

 - Нічого, переживемо, - відповів Яр. - Людям потрібно час від часу розслабитись. Поглянь на них уважно, Бернарде. Зараз вони такі щасливі та радісні, і нарешті хоч на один вечір відкинули думки про війну, боротьбу та тяжке майбутнє. Їм цього не вистачало.

 - Згідний, вечір вийшов гарний, - промовив колишній магістр, відсьорбнувши елю. - Скажу чесно, Тіме, я не думав, що всі твої люди вирішать приєднатися до повстання. Ти впевнений, що вони це рішення прийняли щиро, а не від недовіри, що ми не виконаємо обіцянки і їх не відпустимо?

 - Впевнений в них на всі сто відсотків. Ми - сім'я, і вони просто ідуть за батьком. Вірність династії Кронлі для них - ніщо, в порівнянні з відданістю один одному. Так, мисливці були трішки, ем, спантеличені, та й що вже там, злі, через приховання від них цих планів. Однак, в кінцевому результаті, вони змогли зрозуміти всю делікатність та важливість ситуації. Запевняю, мої люди надійні, і підуть за мною в саму Тьму. 

 - Важливо, щоб вони пішли туди за мною, - промовив Яр.

 - Я йду за вами, мій новий Імператоре, - відповів, демонстративно вклонившись, Тім Гарлі. -  А значить, це одне й те ж саме. Дайте їм повірити у вас і нашу справу, і жоден з моєї команди не підведе. 

 - Гаразд, мене хвилює ще одне питання, - раптом промовила Бетті, котра увесь цей час просто сиділа, попиваючи підігріте власною магією вино. - Що буде з вашим в'язнем-пейрі?

 - Я повністю вручаю його долю в ваші руки, - вказав Тім на Яра.

 - Я навіть й не знаю, - промовив той. - З одного боку, вірити йому не можна, і логічно булоб просто стратити. З іншого, якось це геть жостоко, та й не правильно. Можливо, просто залишимо його тут завтра. А що, ресурсів для виживання на Острові предостатньо, пейрі точно не пропаде.

 - Ага, а ще вдобавок здуріє через кілька місяців, - додала саркастично Бетті. - Дай йому шанс вибрати нашу сторону. Я поговорю з ним, і, можливо, він зможе прийняти твою Імперію. Ще один пейрі-союзник нам не зашкодить, та й це стане важливим кроком для того, щоб в майбутньому весь мій народ визнав тебе своїм правителем. 

 - Що ж, нехай так і буде. Але він на твоїй відповідальності, і якщо стане небезпечним, саме тобі прийдеться його знешкодити.

 - Чудово, я згідна.

   Раптом до столу підійшли уже добряче випивші Салі та Зак.

 - За Імператора! - вигукнула білявка, відсьорбнувши зі своєї кружки. - Оце вже мені починає подобатися: тільки прибули, й така гарна тусовка. Сподіваюся, подібних вечорів буде багато.

   Зак же просто стояв, попиваючи ель, та схвально кивав головою.

 - Я думаю, вам обом уже вистачить, - втрутився Бернард. - Завтра відпливати, а наші водії ледве на ногах стоять!

 - О, Тіме, дивись, то часом не твій загублений брат? - вимовила Салі, а потім зайшлася диким реготом.

 - Хах, ти в мене колись дожартуєшся. Бернарде, запевняю, вона свою справу знає. Завтра буде молодцем. 

 - Та годі вже, нехай розважаються, - зрештою сказав Яр. - Потрібно цінувати радісні миті, не загружуючись майбутнім. Ми живемо сьогодні, зараз, тож і пробеми будемо вирішувати в міру їх надходження.

 - О Світло, золоті слова! Так, однозначно, цей правитель мені подобається більше облізлого пліснявою Тіпуна Кронлі. За це й вип'ємо, - радісно вигукнула Салі.

   Зак знову кивнув, піднявши в черговий раз келих. Решта зареготали, і навіть Бернард змирився з повною відсутністю дисципліни та організованості.