Розділ 21

   Судна повстанців зупинилися біля північно-західних земель Королівства, котрі на всіх картах Авінанду позначалися як "Пустеля Жахів". І назва ця дана їм не спроста. Тут ще з незапам'ятних часів навіть жоден бур'ян не міг прорости, не кажучи вже про проживання розумних істот. Лише найхоробріші дослідники та шукачі пригод відважувалися мандрувати цією аномальною територією. І, повернувшись звідси, всі вони в один голос заявляли: "Це неймовірно страхітливе місце, де всі ваші кошмари стають реальними". 

   Цієї ночі Яр майже не спав. Він все розмірковував над тим, що саме Темрява хоче йому розповісти. Вранці Бетті серйозно розхвилювалася, заставши коханого не поруч у ліжку, а з бокалом віскі, ще й в компанії балакучої білявки. Та хлопець зумів її заспокоїти, коротко описавши свій сон. Тоніше, вдалося утихомирити бурхливу жіночу фантазію, що уже на повну кричала в голові пейрі: "Тривога! Він запав на це білобрисе стерво!"

   Після роз'яснення ситуації з'явилося інше занепокоєння. Бетті давно уже переймалася новою силою Яра. А тепер ще й ці сни. Їй відразу згадувалося те місце, той світ. Він залишив після себе, м'яко кажучи, не найкращі враження. А зараз дівчина змушена спостерігати, як з кожним днем її коханий все більше поєднується з темною енергію. 

   Та ось, не встигли вони толком все обговорити, як Салі оголосила своїм дзвінким голосом, що корабель наближається до берега. Всі відразу почали готуватися до висадки, збираючи особисті речі. Через кілька хвилин "Торпеда" зупинилась, відкрились бокові люки, а з них потрохи починали виходити люди. Інші судна також пришвартувались збоку. Загалом дорога зайняла приблизно добу, тож більшість пасажирів змогли нормально виспатись та відпочити.

 - Отже, увага всім! - оголосив Тім, коли повстанці остатоно висадились на сушу. - Ми перебувамо на території, що носить назву Пустеля Жахів. До місця зустрічі з її мешканцями нам доведеться пройти кілька миль на схід. Всю дорогу вам буде надзвичайно тяжко й спекотно, а на додачу ще й з'явиться відчуття страху та занепокоєння. Так діє бісова магія. Вони таким чином захищають ці землі від будь-чийого втручання. Зустрівшись з ними, чари послаблять, і все повернеться в норму. Та доти не панікуйте, переборіть свої страхи! 

   Після коротких інструкцій всі рушили. Мисливці трималися свого ватажка, островітяни ж слідували за Бернардом та Мором. Бетті ж йшла поруч з Яром та Генрі - їхнім полоненим пейрі. Вони так толком і не поговорили, адже дівчина про нього зовсім забула, хоча там, на Острові, й взяла відповідальність за "одного зі своїх". На "Торпеді" в'язня помістили в маленьку каютку, на додачу до обмежувача сили закувавши його в антимагічні кайдани найлі. Зараз Яр розпорядився їх зняти, й всю дорогу намагався розпитати пейрі про звичаї їхнього народу, Королівство, та й будь-яку корисну для нього інормацію. Бетті все це також було доволі цікавим. Вона виросла на Острові і мало що не знала про власну расу. Та Генрі не казав нічого конкретного, все намагався виторгувати собі свободу. 

 - Невже тебе влаштовує бути рабом Королеви? Чому ти так намагаєшся повернутися? - запитувала Бетті.

 - У мене там сім'я, друзі, - відповів червоноокий. - Я виріс в Королівстві. Та й наша правителька не така вже й погана. У нас доволі високе положення, я б навіть сказав, на рівні з лірами.

 - А ще ти просто не можеш її зрадити, чи не так? Ви ж всі боїтеся прокляття? - втрутився Яр.

 - Ти знаєш про нього? - раптом полонений став дуже серйозним та напружився.

 - Так, читав нещодавно. Скажи ж мені, чому Бетті вільна від вашої клятви? Чому вона змогла присягнути мені, а не побігла шукати Королеву?

 - Не знаю. Клятва істинного правителя пейрі - священна. Ми всі об'єднані нею, і на підсвідомому рівні жадаємо її виконати. Я навіть не буду вдавати, що коли-небуть зможу присягнути тобі на вірність. Все моє нутро зараз спонукає вирватися до своїх, вберегти Королеву. Скажу одне: вона - перша пейрі зі всіх,  кого я зустрічав, на яку це не діє. Мабуть, її ще до народження обробили чарами вищих, чи щось в тому роді. Могутня магія здатна зробити виняток навіть в найсильнішому проклятті.

   Бетті йшла й слухала все це в пів вуха. Здавалося, це ж її історія, її народу, та й мова йде про неї. Та Пустеля Жахів зараз повністю виправдовувала свою назву. Навколо все тиснуло, сонце буквально пропалювало шкіру, й не покидало тривожне відчуття, що ось-ось трапиться щось жахливе. Видно було, що всі навколо також йшли без особливого ентузіазму, декого навіть явно підтрушувало. Всі, крім Яра. Хлопець спокійно говорив з в'язнем, наче вони просто гуляють по парку. 

 - Ааа! Що це за потвора?! - раптом вигукнув один з колишніх островітян, вказуючи пальцем кудись в пустоту.

 - Так, заспокойся! - одразу підбіг до нього Тім. - Я попереджував, буде не легко. Галюцинації тут - норма. Насправді нічого не відбувається, ходімо далі. 

 - Дивно, чому ви всі такі бентежні, - спокійно промовив Яр. - Я думав, пустеля - це де один пісок, а тут доволі таки й гарно. 

 - Жартуєш? - подивилася на коханого виснажена Бетті. - Тут же ж просто неможливо. І так, бісів пісок усюди! Може, у тебе також галюцинації?

 - Ні, швидше за все, у нього одного їх немає, - промовив Тім.

 - Тут ти маєш рацію, - несподівано десь знизу пролунав хрипуватий голос. 

   Бетті, як й інші, роззирнулася, та нікого не побачила. Раптом збоку, в кількох метрах від них, прямо в піску з'явилися кам'яні сходинки, котрі вели кудись вниз. Через кілька секунд до них піднялася дивна істота в шкіряному костюмі. Зростом вона була такою ж, як люди. Однак, шкіру її покривала густа темна шерсть. На голові розмістилися білі роги, закручені у спіраль, а ззаду виднівся тонкий лисий хвіст.