Розділ 22

   Яр сидів за овальним кам'яним столом всередині невеличкої зали. По праву руку розмістилися Бетті, Тім та Бернард, зліва - біс Вакл. Усі мовчали, очікуючи важливих гостей, що ось-ось повинні були прибути.

   Юний правитель переживав зараз неймовірне хвилювання, хоч зовні цього ніяк не показував. З моменту його прибуття в підземне, заховане від усього світу місто минув тиждень. А здавалося, ніби це було вчора. На Острові все відбувалося значно розміреніше, час ніби йшов повільніше. Тут же від нього чекають якихось рішучих дій, впевнених лідерських кроків, успішної революції. Здавалося, усе йде доволі непогано, з'являється все більше союзників, але й частіше закрадається ця вічна бентежна думка: "А що, коли у мене не вийде? Що, коли я підведу всіх, хто в мене повірив?" Яр намагався зразу відкидати подібне, нищити на самому початку. Він добре знав, варто лишень посіяти зерно сумнівів - оговтатись не встигнеш, як воно проросте й згризе тебе зсередини.

   Благо, Бетті завжди була поруч і всіляко його підтримувала. Саме в ній він знаходив надійний прихисток від усіх тривог. Тільки з нею міг бути максимально відвертим, справжнім, собою. Вона розуміла його, приймала, кохала. Лише будучи разом, у їхньому маленькому світі, він знову ставав безтурботним парубком. Та варто його покинути, до решти виходив Імператор, й що раз то сильніший та впевненіший у собі. Яр знав, ким повинен бути, як має виглядати в очах своїх підданих, а де щось не виходило - відразу з'являвся Бернард зі своїми порадами. 

   За цей тиждень правитель встиг добре познайомитися з підземним народом. Чорти виявилися дуже привітними та гостинними, а також дійсно готовими йти за ним да самого Кодгарду.  Вакл - лідер цього народу, чітко наголосив, що віддані вони Темряві. Та зараз сама вона була, мабуть, найціннішим союзником. Звісно, хлопець розумів, чого та прагне - звільнити решту своїх дітей з темного світу. Він також прекрасно знав, що за свою силу прийдеться колись розплачуватись. Також, що певно найголовніше, він не був готовий впустити в цей світ всіх тих розлючених потвор, та переговори ж ніхто не відміняв. Він знав, що колись прийдеться зустрітися з нею, Теєю, та це буде колись. Зараз є  його революція, війна, і темна сила в ній явно не помішає.

   Яр спробував розпитати у Вакла про таємниче місце - лінію світів, куди йому слід дістатися. Біс сам нічого конкретного не знав. Сказав лише, що в легендах декілька разів зустрічається дана назва як позначення асбтрактного виміру, духовного прихистку стихій. Але нічого про те, де він знаходиться, як туди потрапити, та й чи існує взагалі. Та Яр точно знав, що існує, і що з часом все зійдеться в правильну картинку і він потрапить туди. 

   Також хлопець дізнався, що в Імперії йде повна підготовка до війни. Тіпун Кронлі чудово розуміє, що почалося, й до чого все йде. І він не збирається просто відступити, давши якомусь зухвалому парубку просто зайняти його престол. Яр був впевнений, що той зрадіє, дізнавшись про те, що Шавій не пробудиться, та не надовго. Він ще не знає, на що здатен цей спадкоємець. Та поки Тіпунові вистачає вже того, що по всій Імперії то тут, то там спалахують повстання нижчих. Найкривавішим було святкування Дня Єдності в Лантсі. Вакл розповів про це новому правителеві, додавши, що приймав участь в голосуванні щодо проведення даного заворушення. Він був проти, та все вирішили сізі, а точніше їхній лідер - Піті. Його ж гурт і організував все, залучивши до цього місцевих нижчих. Біс також пояснив, що хлопець повинен їх зрозуміти, адже народ і так надто довго терпів людську зверхність та зневагу по відношенню до інших.

   І ось цей день настав, і Яр з хвилюванням чекав їх - його майбутніх генералів, ватажків всіх скривджених народів. Він знав, що саме від них залежить подальша доля революції, а отже ця зустріч надзвичайно важлива. Його будуть оцінювати як майбутнього лідера, і потрібно показати себе з найкращої сторони.

   Тяжкі кам’яні двері прочинилися, й гості почали заходити. Першим показався стрункий світловолосий сізі, одягнений в рвані джинси та легку футболку з логотипом «Ілюзії». Ймовірно, це й був той самий Піті. Слідом за ним увійшли й решта учасників гурту. Відразу ж стало зрозуміло, хто тут «править балом».

   Наступними до зали ступили двійко пристаркуватих карликів – найлі та жут. Обидва народи походили від земляної стихії, тільки одні були чотирирукими майстрами, а інші – з однією парою рук і можливістю використовувати певну природну магію. В основному, вони знайшли себе в сільськогосподарській галузі, забезпечуючи Імперію найкращими природніми продуктами, а також першокласним алкоголем. Замикала дану делегацію струнка жінка-векса, одягнена в елегантну блакитну сукню.

 - Радий знову вітати вас в Танемі, - промовив, піднявшись, Вакл. – Що ж, займайте свої місця, й перейдемо безпосередньо до справи.

 - Хах, ми б з радістю, от тільки там уже сидить якийсь пацан зі своїми друзяками, - єхидно проговорив Піті, вказавши на Яра.

 - Це я їм їх порадив, - раптом надзвичайно спокійним голосом промовив Тім. – Адже сьогодні не ти тут головна рок-зірка, а він.

 - О, Тім Гарлі власною персоною. Я все думав, ти залишишся зі своїм Тіпуном в Імператорському палаці, а ні, тут як тут.

 - Вибачте, мені ніхто не повідомив про тутешні порядки, тож я пересяду, - раптом втрутився в перепалку Яр, підвівшись.