Розділ 26

   Яр сидів за столиком в дальньому кінці такого знайомого та рідного бару «Кухоль». Поруч розмістилася Бетті, а навпроти – неймовірно здивовані, навіть ошелешені, давні друзі – кремезний Чарлі та рудоволосий Гері. Звісно, воно й не дивно з огляду на те, що їхній нещодавно зниклий безвісти товариш тепер повернувся зі справжнісінькою армією й захопив рідне місто. Не менш приголомшеним був і персонал закладу, особливо бармен Кол, котрий зараз обережно спостерігав за всім з-за барної стійки.

 - Ну, можливо, уже хтось щось скаже? – зрештою, порушив тишу Яр.

 - Емм…навіть не знаю, які слова будуть доречними в даній ситуації, - промовив Чарлі. – Привіт, друже, радий тебе бачити, чи Ваша Величносте, присягаємо Вам на вірність і визнаємо новим правителем Імперії?

 - Я зараз тут не в якості Імператора. Просто хлопець, що дуже скучив за давніми друзями. Коле, принеси нам віскі, як в старі добрі часи.

   Бармен миттєво заворушився, дістаючи пляшку найкращого жутського алкоголю. Офіціантка, ймовірно новенька, так як Яр не пам’ятав її, взялася прийняти замовлення й почала обслуговувати їхній, єдиний зайнятий зараз, столик.

 - Ну це, звісно, повна жесть, друже, - промовив, випивши першу чарку, Чарлі. –  Різні чутки ходили з часу твого зникнення. Що ти зрадник, анархіст й ще чого гірше. Та ти зараз просто перебив всі здогадки. Говориш, самого Імператора скинути вирішив?

 - З тих пір дуже багато чого змінилося. Зі мною трапилося багато неймовірних речей, й так вийшло, що я – посланець Темряви в цьому світі.

   Усі серйозно дивилися один на одного. Поки розмовляли лише Яр з Чарлі. Бетті мовчала, даючи час коханому самотужки пояснитися з друзями. Гері просто зніяковіло очікував, куди зайде ця розмова.

 - Що ж, вип’ємо тоді за великого й могутнього посланця вищої стихії, більш відомого тутешнім жителям як взірцевий працівник прикордонної експортної компанії, - видав нарешті Чарлі і перехилив нову чарку.

   Яр на секунду завагався, подивився на Бетті. Потім знову на Чарлі. І всі, окрім Гері, почали голосно реготати. Рудоволосий, обережний від природи хлопець, все ще не до кінця розумів як правильно реагувати в такій незвичній ситуації.

 - Та годі вам, хлопці, - промовив уже веселіше Яр. – Мені долею випав шанс змінити щось у цьому світі, і я його не пропущу. Спочатку сам ледь не здурів, коли це все почалося, та вже якось й привик. До речі, я вас так й не познайомив з моєю коханою. Хлопці, це Бетті, й вона просто чудова.

   Обстановка миттю розрядилася, й пейрі, привітно всміхаючись, почала потискати по черзі руки хлопцям. Яр тим часом похапцем взявся доливати усім віскі. Уже через кілька чарок навіть тихий та обережний Гері цілковито розслабився й влився в загальну розмову. Усі, включаючи персонал «Кухля», побачили зараз того самого веселого хлопця, котрий частенько проводив тут вільний від роботи час.

   Компанія хвацько прикінчила першу пляшку алкоголю, розповідаючи веселі історії один одному. Цього разу вже Чарлі, як і раніше, у тому минулому житті, почав робити подальше замовлення. Кілька хвилин, і на столику красувалися м’ясна тарілка і пляшка першокласного рому. Яр розповідав про перстень, Острів, знайомство з Бетті. Компанія весело реготала, паралельно випиваючи. Потім Чарлі згадував, як імперські солдати вперше почали розпитувати про зниклого хлопця, звинувачували його в антидержавній терористичній діяльності. Друзі в один голос заявляли, буквально б’ючи себе в груди, що не вірили жодному їхньому слову, і завжди залишалися на боці товариша.

 - Ну й бучу ти ж здійняв, братику, - промовив Чарлі. – Та що ж, всяк краще, ніж до скону сортувати цяцьки в компанії. І що ж, як оцінюєш свої шанси проти Тіпуна?

 - Ну, поки важко про щось судити, та плани у мене грандіозні. Це тільки початок, попереду чекає неймовірно складна дорога. Сподіваюся, ви пройдете її зі мною?

 - А що, дамо жару пихатим жителям столиці! Диви, ще й нам яке місто перепаде. Як вірним товаришам Його Високості, а?

 - О, а ти швидко собі бонуси знайшов, - втрутився своїм звичним, трішки млявим від сп’яніння голосом Гері.

 - Ну так не кожного дня дізнаєшся, що твій давній товариш почав повстання проти всього світу. А що, я так підтримую.

 - Ага, на управлінській посаді зразу, командиром великим. У Яра й без тебе вистачає помічників, судячи з того, що я тут вчора бачив.

   Хлопці продовжили дружню п’яну дискусію. Яр спостерігав за усім цим, а на душі стало неймовірно тепло й спокійно. Він знову був вдома. Все було точнісінько, як в старі добрі часи. Хлопці ні трішечки не змінилися, й він сам зміг забутись, відкинувши власні турботи. Та раптом двері «Кухля» прочинилися, й всередину увійшла струнка блондинка.

 - Ой, а що це ми тут без мене гуляємо? Хіба ж так можна, після всього що ми пережили разом, Ваша Величносте?

 - Каюсь, каюсь, - поблажливо відповів Яр. – Та в тебе, вроді, було завдання?

 - Все виконала, й зараз Вас чекають у штабі для переговорів.

 - Що ж, а ти відпочинь. Друзі, знайомтесь: це Салі. Залишаю її на вас, ну чи навпаки. Тут складно сказати, та сумувати ви точно не будете. А нам з Бетті час відлучитись.

   Хлопці почали люб’язно вітатися з симпатичною гостею. Яр з Бетті скористалися моментом й швиденько вислизнули з бару. Взявшись за руки, вони попрямували до штабу, що раніше був головним корпусом експортної компанії. Приміщення ідеально підходило для тимчасового управлінського пункту. По дорозі уже добряче п’яненька парочка голосно обговорювала їхні нещодавні історії, що відкрили для Бетті багато цікавого про її коханого. Та дійшовши до штабу, вони вмить посерйознішали. Це була одна з необхідних нових манер поведінки, яку відкрив собі Яр. Правитель повинен бути суворим й серйозним, місцями загадковим, та завжди впевненим в собі і своїх діях.