Імператор

Розділ 27

   Чорний овальний портал відкрився, і з нього граціозно вийшла струнка темна пані. Вона ступила на міст, виготовлений зі світлих і темних потоків, що переплелися між собою. Й, здавалося, не мав він ні початку, ні кінця. Куди не глянь, скрізь віковічні смужки енергії, зіткані в нескінченну пряму. А навколо пустота – безмежна, глибока. Неосяжний далекий простір, де все почалося, й до чого все зійде. Всесвіт, космос, вічність.

   Слідом за жінкою вийшли двоє підлітків – її вже дорослі діти: водяна Іва та повітряний Рій. Трішки далі, на відстані кількох кроків їх чекали троє: світлошкірий Сол, земляна Лана та вогняний Пей. Тея пройшла назустріч братові. Діти одразу спохопилися за нею, тримаючись трішки позаду.

 - Вітаю Вас на лінії світів, - урочисто промовив Сол. – Нарешті цей день настав, і всі ми разом зможемо створити щось прекрасне.

 - Перед тим, як почнемо, мушу ще раз уточнити: ти пам’ятаєш про нашу угоду, братику?

 - Звісно. Та прошу тебе ще раз подумати і правильно оцінити дану ситуацію. Ті істоти можуть стати причиною гибелі всіх наших старань. Не хочеш їх нищити, гаразд. У тебе є світ, що ідеально їм підходить. Нехай залишаться там, а ми спокійно дамо життя гармонії, заради якої самі були створені.

 - Соле, це не обговорюється. Вони знайдуть місце в нашому новому світі, поруч з іншими нашими творіннями, як ми і домовлялися. Інакше нічого не буде.

 - Гаразд, гаразд! Я повинен був спробувати, не заводься. Ти пояснила своїм первенцям їхню участь?

   Тея мовчки кивнула головою, це ж повторили Іва та Рій. Усі підлітки були трішки напруженими, й на диво мовчазними, навіть завжди гострий на язик Пей. Кожен розумів, що саме цей день, можливо, найважливіший у їхньому житті. Новий світ, нові істоти, їхні власні діти.

 - Батьку, а як щодо твоєї обіцянки мені? – зрештою, озвався вогняний парубок.

 - Все залишається в силі. Звісно, якщо подужаєш.

 - Ану, не бажаєте і мене посвятити у ваші плани? – запитала Тея.

 - Як ти сама могла помітити під час візитів до мого замку, Пей значно перевершує в здібностях своїх братів та сестер. Тож я пообіцяв, що він зможе спробувати створити власних істот, дітей вогню. Інші ж діятимуть згідно початкового плану: поєднають свої сили для виведення окремого одного виду.

 - Ого, племіннику, а у тебе дійсно вистачає амбіцій. Ми з твоїм батьком взялися вдвох створити істоту, а ти за це берешся самотужки.

 - Я зможу, тітонько, - привітно, майже як у дитинстві, усміхнувся Пей. – Звісно, до Вас мені далеко, та думаю, щось та й вийде.

 - Що ж, тоді успіхів. І давайте уже розпочнемо!

   Сол ствердно похитав біловолосою головою. Потім здійняв руки вгору, і різко змахнув ними в сторону неосяжного космосу. Пустота навколо наповнилася сяючими білосніжними цяточками. Тут же його підхопила Тея. Вона раптом почала накручувати в повітрі кола вказівними пальцями, і темна енергія окутала щойно створені небесні тіла. Вони тут же закружляли в химерному танці, кожне за власною орбітою.

   Сол знову підняв руки, легенько повертаючи кистями, ніби збираючи звідкись енергію. Різкий рух у напрямку зоряного танцю. І вибух. Яскраве світло заповнило собою усе навколо. Кожен присутній на лінії світів зажмурився, навіть той, хто цей спалах створив. Та наступної миті усе знову стало, як і раніше. Тільки в безмежному просторі попереду, на місці найбільшого скупчення зірок, тепер переливався сріблясто-чорний ефемерний згусток енергії. Було видно, що могутні брат та сестра досі підтримують його, підживлюють, щоб нестійка субстанція не згасла.

 - Діти, тепер ваша черга, - вигукнув Сол. – Вступайте ж, не бійтесь! Проявіть всю творчість та потенціал! Всю магію, котру тільки зможете дати цьому новому початку!

   І вони вступили. Рій підняв руки до рівня обличчя, подув на долоні. Магічна енергія помчала у напрямку згустку, окутуючи його прозорою суцільною кулею. Іва розправила свої перетинки, і з кінчиків пальців ринули водяні потоки. Поступово оболонку заполонила вода, яку розбавили земляні брили Лани. І ось, нарешті, з рук Пея вилетів потужний вогняний потік, скріплюючи усе, сплавлюючи, завершуючи їхнє спільне творіння.

   Вони переглянулися між собою, усі, хто знаходився на лінії світів. Жоден не вимовив ні слова. В очах кожного читалося чітке розуміння того, що потрібно робити. Інстинкт увімкнувся. Нарешті, жага відступала. І в силу вступило покликання – бути творцями. Не тільки світу, а й його жителів, їхніх нових дітей. Вищі та нижчі стихії мовчки повернулися, і почали віддавати животворну енергію. А тим часом, у новому світі звідусіль почали з’являтися нові істоти. Маленькі, крикливі, ще поки беззахисні, та уже готові боротися за своє місце.

   Раптом відкрився портал, і на священний міст ступила рогата, покрита темною шерстю істота з лисим продовгуватим хвостом. Біс насторожено роззирнувся, зупинивши погляд на мамі. Та лагідно усміхнулась, підізвавши його до себе.

 - Братику, знайомся. Це Какг – великий вождь моїх перших творінь. Як бачиш, він не безумний, і повністю адекватний та розсудливий. Звісно, не всі вони змогли так швидко адаптуватися, та це не важливо. Какг – приклад того, що їм потрібен лише час і шанс жити у нашому новому світі. Подивися, що ми створили! Тут вистачить місця для всіх!

 - Ох, сестро, мені жаль. Знай, я цього не хотів, та такий уже маю обов’язок: не дати тобі зруйнувати наше творіння. Впевнений, колись ти мене зрозумієш, і ми все спокійно обговоримо, та поки…пробач!




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше