Розділ 29

   Сонце опускалося над невеликим містечком Кіф. Якщо поглянути на карту Авінанду, повстанці захопили північно-західні землі Імперії, що починалися з порту, й тягнулися вгору, майже через всю прикордонну смугу з Королівством. Кіф же знаходився в самому центрі, між Ков та Оллсбей. Здавалося, це дуже стратегічно невигідні території для того, щоб на них розміститися, адже вони з усіх сторін буквально оточені ворогами. Однак, Імператор Яр Вінстер вважав інакше, і всі революціонери змушені були підкоритись.

   Під час розподілу територій між генералами повстанців саме Ейрін та вексам дістався Кіф. Воно й не дивно, адже вона стала свого роду лідером для усіх нижчих народів. Через неї новий правитель передавав розпорядження найлі, жутам та сізі, хоч у кожної раси й без того був власний правитель. І якщо з карликами було в цьому плані доволі легко, то Кайл часто показував своє невдоволення від такого ставлення. Звісно, він завжди віджартовувався та кривлявся у властивій йому манері, наче й не сприймає усе всерйоз. Та Ейрін знала, що все не так просто, і насправді амбіцій у юного розбійника хоч відбавляй.

   Ейрін швидким кроком просувалася вулицями Кіф у напрямку приміщення міської адміністрації. Там вона організувала командний штаб, на зразок того, що Імператор зробив в Оллсбей. Тільки для генералів нижчих народів, з нею на чолі. Взагалі, саме містечко, як і решта захоплених ними, нічим особливо не відрізнялося. Скрізь жили люди, що не володіли особливими магічними здібностями. Основа зайнятості – великі прикордонні підприємства. Якщо в Оллсбей це була експортна компанія, то в Кіф розмістився філіал однієї з потужних автомобільних корпорацій. Весь процес тут керувався кількома приїжджими магами. Вони своїми силами підтримували роботу станків. Місцеві ж виконували нудну автоматичну працю: сортували деталі, слідкували за відхиленнями в роботі приладів, з’єднували дрібні частинки механізмів вручну, де це було потрібно.

   Тепер, звісно ж, роботу було припинено, адже йшла війна, й місцеві не до кінця розуміли, як діяти, й на що розраховувати в майбутньому. Та більшість вирішили не висовуватися й просто чекати, що буде далі. Інші ж, в основному ті, що не мали сімей та були самі по собі, пробували вночі тікати до найближчих імперських міст. Та й сам новий правитель в цьому плані був дуже лояльним. Він наказав своїм людям не переслідувати втікачів, а до решти ставитися з повагою. Тож, не зважаючи на власну силу, більшість повстанців, що не знайшли вільних домівок, змушені були розміщувати на міських площах намети й тимчасово проживати в них. Звісно, знаходилося багато невдоволених таким рішенням, та перечити темному правителеві ніхто не хотів, особливо після побаченого в ніч битви.

   Ейрін стрімко просувалася, й уже бачила в кінці вулички приміщення, де зараз, з хвилини на хвилину, повинна була відбутися чергова нарада. Швидше всього, решта генералів уже давно зібралися й чекають тільки її. Хоч векса страшенно не любила спізнюватися куди-небуть, й завжди вважала себе пунктуальною, та сьогодні змушена була зробити виняток. З самого ранку, та ні, ще з ночі, її переслідували тривожні думки. Почалося все ще уві сні. Чорний глибоководний змій – Гарон – не давав їй спокою. Ні, Ейрін не була однією з тих повернутих на гороскопах дівок, котрі кожного дня першим ділом дивляться, що зорі приготували для них, й тримають під подушкою сонник. Однак величезний міфічний змій з видовженою зубастою пащекою та кістяними наростами по всьому тілі – це вам не жарти. Векси з давніх давен його поважали й боялися. Це був символ предків, матінки Води. Його поява означала зміни, зрушення, він ніс голос стихії.

   Тому векса й запізнювалась. Весь день її гризли сумніви, роздуми про те, що ж такого хоче сказати Гарон. Чому могутня Вода посилає його до неї? Чи пов’язано це якось з недавньою зміною в поведінці її нового правителя? Адже кілька днів тому він став сам не свій. Веселий хлопчисько помітно посерйознішав, зробився замкнутим та чимось стурбованим. Схоже, навіть його пейрі не розуміла, в чому тут справа. Адже її явно це все непокоїло не менше, ніж інших.

   Ейрін підійшла до дверей приміщення міської адміністрації. Відкинула тривожні думки й увійшла всередину. Пройшла вздовж холу й рушила прямісінько до зали засідань. Там, як вона й думала, вже зайняли свої місця за столом переговорів її колеги. Гарі та Вілл, як завжди, сиділи поруч та про щось перемовлялися впівголоса. Кайл осторонь розвалився у своєму кріслі, залипнувши в телефон. Він наче всім своїм виглядом показував, що його мало що тут турбує. І коли карлики, забачивши вексу, одразу притихли й звернули свої погляди на неї, хлопець-сізі навіть не відірвався від своєї справи. Однак, Ейрін точно знала, що все це лише частина його іміджу, зухвалої гри на публіку, і насправді бандит, мов губка, всмоктує й поглинає усе, що відбувається навколо.

 - Вибачте за запізнення, були важливі справи, - максимально невимушеним та поважним голосом мовила векса. – Маю важливі новини від нашого правителя. Настав час рухатися далі, тож приготуйте ваші війська. На світанку ми рушимо в наступ вглиб Імперії.

 - Ну нарешті, - пожвавився найлі. – Ато щось ми засиділися, вже більше тижня пройшло. Ще трохи, й Кронлі сам здійснить атаку, а місце для штабу у нас не найкраще. Всі ж бо знають, що Королева навряд прийме нашу сторону в протистоянні.

 - Так, свята правда, - підхопив товариша Жут. – От тільки непокоїть нас ця різка переміна в настрої темного пана. Якийсь він став непередбачуваний, різкий. Ейрін, як та, хто з ним безпосередньо спілкується, скажи: нам є про що турбуватися, чи це просто так позначилися на ньому переживання?

 - Все з ним гаразд. Імператор готовий до бою, як ніколи. Головне ваше завдання зараз – підтримати його і бути вірними своїм клятвам.