Розділ 32

   Тім Гарлі обережно визирнув з-за дерева. Дістав з наплічної сумки бінокль, що йому вручили для цієї розвідувальної операції найлі, кілька секунд погрався з налаштуваннями, й взявся пильно вивчати усе навколо. Цей пристрій дозволяв зазирнути на кілометри вперед, з безпечної відстані оцінити, що там відбувається. Одразу в очі кинулись величезні, в людський зріст, позолочені сяючі літери з білого мармуру, що складалися в фразу, викладену по обидва боки від головної дороги. Зліва від неї розмістився напис «ВАС ВІТАЄ», а справа – «КОДГАРД». Обидва кінці траси з’єднувала блискуча арка, виготовлена з того ж самого каменю.

   Сьогодні був так званий день Х. Ось вона, велична столиця Імперії – Кодгард. Війська повстанців зайняли очікувальні позиції в закутках Великого Лісу, готові будь-якої миті кинутися вперед, у вирішальний бій. Тім на чолі загону вірних мисливців проводив останню розвідку, щоб бодай трішки збагнути, що приготував для них Тіпун. Адже у нього точно був якийсь хитрий план!

   Протягом останніх днів війська темного правителя пройшли всі міста, що лежали між Кодгардом й Оллсбей. І скрізь було порожньо: жодного воїна Кронлі, жодного імперського мага, жодного спротиву. Тільки налякане місцеве населення, готове вітати будь-кого в обмін на власну безпеку. Вони зрозуміли, що стали розмінною монетою в цьому протистоянні Імператорів, й цілком логічно хотіли тепер мирно перечекати тривожні часи.

   Що ж стосується Тіма, він знову відчував себе лідером мисливського загону. Тільки тепер на службі темного правителя. Його робота знову звелася до мовчазного виконання поставлених перед ним завдань. Як, по суті, й у решти підданих Яра Вінстера. Якщо раніше він, Бернард, Мор, Бетті та й решта генералів брали участь у формуванні стратегії революції, обговоренні важливих моментів, і навіть голосуванні, то після зради сізі це все неминуче зникло. Темний Імператор сам вирішував, яким буде наступний крок. І тільки він знав, що ж чекає об’єднану армію людей та нижчих в майбутньому. А їм залишається лише скоритися і сподіватися, що попереду – світле майбутнє.

   Звісно, такі зміни неймовірно непокоїли кожного повстанця. Єдиною, хто проводив багато часу з Яром наодинці, була, звісно ж, Бетті. І Тім з Бернардом пробували підступитися до неї, вивідати хоч щось про плани й ідеї правителя. Але, як виявилося, вона знає не більше від них. Імператор був замкнутим та твердим в своїх діях. Від веселого хлопця, що полюбляв випити й пожартувати не лишилося й сліду. Він цілком і повністю занурився у свою революцію. Від них же вимагалося бути вірними й виконувати накази, не ставлячи запитань.

   Тім пильно вдивлявся вперед, наскільки дозволяв бінокль. Були видні обриси міста, багатоповерхівок. Вдалині над усім височів тисячолітній Замок на Імператорському Пагорбі. Споруда гордо відблискувала останніми променями сонця, що вже майже зайшло за обрій й передало естафету нічному серпанку місяця. Саме з настанням Темряви, коли їх правитель зможе черпати силу звідусіль, військо повинне рушити в наступ й дати початок новій епосі в історії Імперії, та й навіть всього Авінанду.

   Однак Тіма зараз хвилювало інше. За весь час свого спостереження він не помітив жодної живої душі крізь чарівний бінокль. Зазвичай біля арки розміщувався загін вартових, котрі перевіряли кожного, хто бажав відвідати столицю. Навколо Кодгарду був потужний бар’єр, котрий не лише захищав населення від темних створінь, а й не давав перетнути його межі без спеціального дозволу, магічного благословення імператорського довіреного мага. Звісно, для їхнього війська це не було особливою перешкодою, адже темний правитель з легкістю зруйнує такі чари. Але ж не міг Кронлі просто відізвати всіх вартових, залишивши вільним основний, ні, єдиний можливий вхід до столиці! Очевидно ж, що саме сюди прийде армія Яра, з півночі. На півдні та заході – основні осередки магів та солдатів Імперії. Зі сходу прийшлося б робити чималий гак, так як сили повстанців розмістилися в Оллсбей. Тож навряд Тіпун не передбачив майбутнього наступу саме з цього боку.

 - Тіме, доповідай, що там? – пролунав голос Яра з рації.

 - Щось тут не чисто, - похапцем відповів мисливець. – Я не засік жодної живої душі. Але ж не міг Кронлі залишити власну столицю, як решту міст, що нам траплялися. Це ж серце Імперії. Хто володіє Кодгардом – той володіє всією Імперією.

 - Так, це дивно. Та все ще можливо, що всередині нас чекатиме засідка. А, байдуже. Ми не можемо відступити. Приготуйтесь до нападу!

   Тім хотів було щось заперечити, але не став. Він розумів, що немає таких слів, котрі змусили б хлопця зараз відступити. Він уже бачив свою перемогу, і був впевненим у власній могутності. Та й самому мисливцю тяжко було зараз вигадати засідку, в результаті якої темний зазнає поразки. Після всього то побаченого протягом їхнього повстання! Тож він жестом показав своїм мисливцям приготуватися.

   Ось-ось Імператор дасть загальну команду до атаки. Напередодні вони чітко обговорили план, і кожен розумів як треба просуватися. Біси увесь цей час підтримували маскувальне закляття. А з настанням ночі воно десятикратно підсилилось, тож повстанці повинні залишитись непомітними аж до моменту знищення світлого бар’єру. З рації пролунало «Виступаємо!» і Тім рушив вперед, з магобійною рушницею напоготові.

   Йшли повільно, обережно, щоб не покинути ненароком межі маскувального закляття. Адже, залишивши позаду Великий Ліс, вони опинилися на відкритій місцевості й легко могли потрапити під обстріл Піднесених. Через кілька хвилин позаду показалися й інші загони. Вони трималися трішки осторонь один від одного, кожен під командуванням свого генерала. Тож, навіть якщо раптово розпочнеться магічне бомбардування, всіх воно не зачепить.  Тоді була команда стрімко кинутися уперед, відстрілюючись й займаючи кращі позиції для бою.