Мрії збуваються Частина друга. Розпусти за спиною крила

Запізніла правда

Ранок почався жахливо !

Я забула увімкнути будильник , а сусідка здогадалась розбудити мене лише за 20 хвилин до виходу .

Судячи по її невдоволеному погляді , вона вважала мене зрадницею , за те що я провела цей вечір із Дженніфер .

Що ж , всім не вгодиш .

Мені довелось одночасно вмиватись і одягатись .

Потім на ходу сьорбнула холодної кави , яку за годину до цього замовила Люсі .

А про макіяж згадала аж у автобусі , коли ми під’їжджали до знімального майданчика .

Вигляд у мене був страшнуватий : очі підпухлі від короткого сну , волосся пригладжене на ходу ще у ванні . Монстри Стівена Кінга відпочивають .

Сподіваюсь перед зйомками у мене буде вільна хвилинка привести себе в порядок .

Автобус знову зупинився не далеко від центральної площі міста . На нас уже чекало сім сотень статистів , а за перегородкою завмерли в очікуванні фанати .

- Вони що ночують тут ? – захоплено запитала я .

Дівчата які ішли поруч розсміялись .

- Хтозна .- зітхнула Б’янка.

Все почалось з початку .

Я пару годин тренувалась на статистах наносити правильний грим .

Мої напарниці тим часом готували до зйомок Ванессу .

Після цього режисер забрав їх знімати якісь додаткові епізоди , а я повернулась у намет гримерів .

- Ось вона …

В середині почувся шепіт .

Я підняла очі та побачила у відображенні дзеркала обличчя Томаса .

Він широко посміхнувся , зустрівши мій погляд .

Тільки тепер я згадала , що так і не встигла нанести собі макіяж .Чудово!

Я залилась рум’янцем ,та вже зібралась втекти , як раптом:

- Привіт , незнайомко ! – озвався хлопець .

Його слова голосно відбились гулом у грудях . Ну чому , чому я що разу так реагую на нього ? Він же тільки друг !

- Доброго ранку ! – відповіла я , та не змогла приховати посмішку .

На щастя голос лунав рівно .

- Оксано ,ти саме вчасно .Будеш вчитись робити спеціальний грим .Так що підходь ближче . – сказала Б’янка , вирвавши мене із заплутаних думок .

- Що ? Ще більш спеціальний ніж я вчилась робити до цього ? – тремтячим голосом запитала я .

Присутність красунчика Томаса мене бентежила . І чого він так дивиться на мене ?

Я несміливо підійшла до гримерного столика за яким Б’янка перетворювала Томаса на вампіра .

Важко було не потрапити у полон неприродних чорних очей . Він причарував мене одним поглядом .

- Сьогодні у нас особлива сцена .- із захватом у голосі почала пояснювати Б’янка .- Наш вампірчик вийде на сонце . А за сценарієм шкіра вампірів міняється під сонячними променями .

- Як ?

Я скривилась , пригадавши епізоди із фільмів жаху де вампіри перетворювались на попіл , вийшовши під сонце .

У середині засмоктало під ложечкою . Невже вони будуть знімати Томасові муки , хай і не справжні ?

- Ти що перший фільм не дивилась ? – буркнула роздратовано Б’янка .Здається її розізлила моя неуважність .

- Дивилась . – майже прошепотіла я .- Але не надто детально.

Мене знову кинуло в жар коли пригадалась причина моєї неуважності .

Я не дуже тоді спостерігала за екраном , а весь час думала про свого сусіда що сидів поряд.

Томас хіхікнув .

- Що ж. Тоді слухай. Наші вампіри не згоряють під сонцем як вампіри у інших історіях .

Надіюсь вона не помітила як округлились мої очі .

- Вони просто світяться .

- Світяться ?

Томас знову відволік мене своїм смішком. Чому йому так весело ?

- Так. Світяться як діаманти .

Б’янка стиснула плечами та повернула обличчя красунчика у інший бік щоб було легше гримувати .

- І … ви …. що , будете гримувати … його якоюсь пудрою .. гм .. із блискітками ? – обережно запитала я .

На мене глянули дві пари очей із відверто глумливим поглядом .

Ідіотка ! Знову ляпнула щось не те !!

- Не все так просто .- зітхнув Томас .

- Дивись .

Б’янка взяла чорний тюбик , дуже схожий на маркер .

- Це наш блиск . Я просто нанесу точки на обличчі і тілі Томаса . А потім наш спеціаліст по спец ефектах намалює через спеціальну комп‘ютерну програму у зазначених місцях блиск .

- Нічого собі! – видихнула я .

- Ти присядь. Сама зараз побачиш . Шеф казав щоб ти спостерігала за роботою. А у Ванкувері вже сама будеш гримувати Томаса .

- Сама ? – налякано перепитала я .

Красунчик здається насупився .

- Ну і інших вампірів теж .- запевнила дівчина .

- Стоп. Про який ще Ванкувер ти казала ? – я нарешті прийшла до тями і почала мислити .

- Про той що в Канаді .- хіхікнула Б’янка .

- Я вчила географію у школі ..- буркнула я .

- У нас трохи змінились плани . Режисер придумав ще один епізод. Тому ми всі відправляємось у Ванкувер. Де залишимось вже до кінця зйомок третьої частини .- спокійно пояснив Томас, лагідно посміхнувшись .

- А чому я нічого про це не знаю ?

- Тому, що я забув тобі сказати .Пробач. – красунчик винувато посміхнувся і моя злість вмить розвіялась .Чому я не можу на нього довго сердитися? Що разу як він посміхається до мене мені хочеться зробити щось щоб ця посмішка не зникала якомога довше.

Не можна так реагувати на кожен вигин його губ!! Це не нормально .

Я спробувала зосередитися на процесі гримування.

Б’янка нанесла більше десяти точок на обличчі Томаса .

- Вставай . – сказала дівчина до Рижика.

Я спершу не зрозуміла навіщо .

Та коли хлопець підвівся і зняв накидку все одразу прояснилось - вона почала ставити цятки на його тілі .




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше