Повернення

Коли я повернулась додому батьки про щось приглушено розмовляли на кухні. Я вирішила їм не заважати. Скажу про швидкий від’їзд після того як прийму душ.

Вода у крані стихла і я знову почула що мама із татом про щось сперечаються. Ну чому вони не можуть спокійно розмовляти довше десяти хвилин? Цікаво через що тепер суперечка?

Я прислухалась.

-Не говори дурниць!- гримнула на тата мама.

-Це ніякі не дурниці. Сподіваюсь їй вистачить розуму аби не зустрічатися з ним!

Я вже подумала що вони розмовляють про Олену, але потім мама знову заговорила і я зрозуміла що мова йшла про мене.

-Чим тобі не вгодив Томас? Ти ж його зовсім не знаєш!

-Він актор!

Із батькових вуст це пролунало як лайка.

-І що?

-Актори брехливі і непостійні люди! Сьогодні він говорить одне, а завтра доб’ється того що йому потрібно і стане зовсім іншою людиною. І ще ці вічні п’янки, дівчата легкої поведінки і партнерки по фільму ,наркотики. Ти такого майбутнього хочеш для своєї доньки?

Мені стало зле. Щось закрутило в низу живота і почало нудити. Ну чому завжди потрібно думати тільки найгірше ?

-Тобто ти хочеш сказати якщо Оксана почне зустрічатись із якимось сантехніком- він ніколи її не обманить ,не зрадить та не буде пиячити? –не вгавала мама.- В якому світі ти живеш? Зараз молодь далеко не така як колись. Вірність і любов далеко не в моді! А тут хлопець перелетів половину світу щоб забрати нашу Оксанку назад на роботу. Гадаєш якби він просто прикидався то робив би так?

-Отже вони таки зустрічаються?- гримнув тато.

Я аж здригнулась від гучного звуку його голосу.

-Вони дружать. А далі час покаже. –сухо відповіла мама.- Я думаю Оксана вже досить доросла і може сама обирати з ким їй бути. Вона сама пів року прожила закордоном і не пропала, а навпаки пробила собі місце під сонцем. Просто повір у свою дитину !

-Добре якщо все так і залишиться! Не дай Бог вона наступного разу приїде додому в сльозах і з круглим пузом!!

-Який же ти козел ,я й не знала.

У мене з очей покотились сльози. Я думала тато змінився. Думала ті страшилки якими він «благословляв» нас із Оленою перед кожною прогулянкою із дівчатами давно позаду, але ж ні. Дивно як він не сказав своєї коронної фрази «як завагітнієш то підеш жити туди де нагуляла дитину» ще коли я вперше летіла в Лондон.

Не сила було більше це слухати.

Я витерла сльози на щоках і вийшла з ванни.

-Дякую на доброму слові ,тату!

Батьки аж заціпеніли від несподіванки що їх підслухали.

-Оксано!- озвалась мама. Видно було по її очах як їй соромно за батька.

-Все добре мам. Не хвилюйтесь ,після завтра мене уже тут не буде. І ще одне…- я намагалась говорити стримано та сльози як завжди полились градом і мої слова було важко розібрати.- Не ображайся тату за те що не привезу сюди своїх «нагуляних» дітей. Якщо вони звісно колись будуть у мене.

Я врешті таки розревілась. Влетіла до спальні та одразу зачинила двері на засув. Мама точно захоче мене заспокоїти. Та я не хотіла ні з ким розмовляти. Ні з ким окрім нього.

-Алло.- пролунало у слухавці після першого ж гудка.

-Ти вже у готелі?- я старалась говорити спокійно .

-Ні. На пів дорозі до Львова. Заїжджав ще заправитись тому так затримався. – у слухавці пролунав тихий смішок.- А що? Щось сталось?

-Нічого. Нічого такого до чого я б не була готова.

-Ти хочеш щоб я повернувся?- запитав оксамитовий баритон, мені здалось чи у його інтонації справді лунала надія?

-Так. Забери мене звідси будь ласка.

Я почула як пищать по дорозі шини.

-Вже їду!

-Дякую! Зателефонуєш коли будеш на місті.

-Гаразд. – хлопець хвилину помовчав ,а тоді додав,- Мені зайти за тобою?

-Ні ні..- я посміхнулась. Здається зараз він готувався забирати мене із батьківського дому з боєм.- Я вийду сама. Ти лише дай знати коли будеш на місті.

-Добре.- знову секундна мовчанка.- Це все через мене, так? Батьки проти того щоб ти зустрічалась з актором?

-Лише тато. Мама не проти.- я шморгнула носом.

-Не сердься на нього. Будь я на його місті –взагалі б посадив тебе під ключ і відібрав паспорт. Я б не хотів щоб моя донька зв’язувалась із хлопцем з «нашого цеху». Актори не стабільний народ!

-Не починай ще хоч ти! Чи ти вирішив відмовити мене від стосунків із тобою?- я прикусила губу щоб не захіхікати.

-Ні-ні ,ти що ! Я не такий як усі інші актори. Я суцільна стабільність! Клянуся що зроблю усе аби та була зі мною щаслива.

-Ну от і добре. А тепер мені потрібно зібратись.

-Окей. Я буду хвилин через сім.

-Чекаю.

Я розірвала зв’язок. Кинула мобільний на диван і стала переодягатись.

-Ти їдеш?- пролунав у темряві заспаний голос Олени.

- Так. Переночую з Томасом у готелі. Пробач що розбудила тебе.

-Все нормально.- сестричка увімкнула торшер біля свого дивану.- Тато знову у своєму репертуарі?

-І як я могла надіятись що цього разу все мине без сварки?

-Не зважай! У нього характер такий.

-У всіх характер. Просто образливо що він так…

На очі знову набігли сльози.

-Забуть. Можливо колись він зрозуміє що був неправий.

-Надіюсь.

-Ти повернешся вранці?- Олена сіла на дивані та закуталась по вуха у ковдру.

-Так. Але не надовго. Після завтра ми повертаємось назад. Зйомки чекають.

-Я так тобі заздрю! Таке насичене і цікаве життя! Їздиш різними країнами і ще й гроші за це отримуєш!

-О так! В тебе теж скоро почнеться насичене і цікаве життя!- я кивнула на її животик.

- Ти права! – сестричка зітхнула та погладила опуклий животик що вже добряче виднівся під нічнушкою.