Розділ 8

   Наступні дні проминули, наче мить. Настав день екзамену. Один сьогодні, ще 2 завтра. Всі дуже хвилювалися. Дівчата бігали туди, сюди, намагаючись все підготувати. В салоні панував такий хаос, наче ми зараз будемо рятувати світ, а не демонструвати свої вміння перед строгими майстрами. Хоча, не дивно, від результатів цих іспитів залежить багато чого. Найкращих випускників, окрім диплому нагороджують ще й пропозиціями місць роботи. Ще й дають вибирати. Це хороший шанс. Кожна з нас мріє про гарну роботу в якомусь дорогому салоні краси.

  Ми з Аллою, як могли, заспокоювали одна одну. Зрештою, все пройшло успішно, як нам здається. Результати оголосять завтра після останнього екзамену. Майстриня похвалила наші з Аллою роботи. Ми робили цікаві чоловічі стрижки.

  Мені в ролі клієнта дістався хлопчина студент з довгим аж на вуха волоссям. Тим цікавіше було. Я постригла йому низ коротко, а зверху залишила довші хвильки. Плавний перехід, акуратно обкантувала. Дуже симпатично вийшло. Хлопець задоволений. А, от подрузі моїй дістався в крісло красунчик художник, який сильно ускладнив їй завдання. Не хотів, може, але ускладнив. Ну, як дівчині зосередитися на стрижці, коли клієнт ввесь час красиво посміхається і засипає компліментами? Мало того, що в  нього таке розкішне чорне волосся, що його не стригти, а гладити хочеться, то він ще й вмовляв Аллу позувати для його картини. Ти, каже, така рідкісна красуня, твоя форма обличчя дуже правильна, хочеться намалювати. Ну, що тут скажеш? Приємно. Зрештою моя бідолашна подруга таки достригла митця і дала номер телефону.

  Після десь п’ятнадцятої години, коли іспит нарешті закінчився, всі почали  жваво обговорювати, як відсвяткуємо завтра кінець навчання. До речі в нашій групі крім учениць було теж троє учнів. Хлопці одноголосно виступили за похід в ресторан. Більшість підтримали. Отже, завтра здаємо ще жіночу стрижку і святкову зачіску, а тоді святкуємо.

  Додому я повернулася в чудовому настрої. Та, на жаль, не в усіх сьогодні так добре на серці. Мама сиділа у вітальні, підперши голову. Коли я прийшла і намагалась з нею заговорити, вона слабким голосом відповіла:

̶  Міланочко, мені дуже погано. Сьогодні був серцевий приступ. Забрала мене швидка в лікарню. Обстежили, сказали, що треба операцію робити. Це дуже дорого, ̶ мов молотом по голові прозвучали її слова. На очі навернулися сльози.

̶  Мамочко... Який жах. А це точно? Може, ще з іншими лікарями порадитися? Де ж нам взяти гроші? Ти вже говорила з дядьком Степаном?

̶  Точно. Ми з Степаном були в двох лікарів сьогодні,  ̶  відповідає  сумно.

 ̶  Що сказав дядько про гроші?

̶  Ой, люба... Важка справа... Не знаю, як тобі сказати.

̶  Що таке? Не дає? Скільки треба? – коли мама озвучила суму, в мене потемніло в очах. Жах! Як же заробити такі гроші? Чому ж так дорого?!

̶   Ой, йой… Багато. Що він сказав? – питаю.

̶  Я сьогодні не маю сили. Може завтра поговоримо, добре? – бурмоче мама.

̶  Добре, мамочко. Відпочивай. Ходімо в ліжко ляжеш, – помогла їй піднятися, завела в  спальню. Ще трохи посиділа біля неї. Коли мама заснула, я пішла в свою кімнату. Але, не дійшла. Щось тиснуло всередині. Намагалась заспокоїтися, коли зайшла в ванну, але марно. В голові гуде, серце колотиться. На очі мимоволі навернулися сльози. Я змахнула їх, почала глибоко дихати, вмилася холодною водою. Через  якийсь час трошки заспокоїлась і пішла.

 Мирослава не спала. Сиділа на ліжку і дивилася перед себе в одну точку. Я тривожно глянула на неї і запитала, як вона.

̶  Я, як завжди, нормально. От, мама...  ̶   зітхнула.

̶  Що ж нам робити? Ти знаєш, що сказав дядько? Дасть грошей?

̶  Дасть. Тільки на своїх умовах...

̶  Це, як? – нічого не розумію.

̶  Це так, що ми йому, а може більше його жінці, набридли. І вони хочуть нас позбутись, – я дивлюсь на сестру в замішанні. Це, наче, не новина, але щось тут не те.

̶  Тобто, як? Дасть грошей, якщо ми переїдемо від них кудись?

̶  Можна й так сказати. Ти ж знаєш, Раїса дуже нас не любить. Мене, бо її нервує моє каліцтво, маму не любить бо бачить в ній конкурентку. Я чула, як казала, що забагато господинь в цьому домі. А тебе не любить, бо на твоєму фоні її доця сильно програє. Настя підслухала твої розмови з тим поляком і влаштувала матері істерику. Що, мовляв, всі кавалери тільки тобі дістаються. І Артем на тебе задивляється і Роберт. Поставила умову, що втече з дому, коли ти тут залишишся. Рая, як це почула, зробила скандал. Мама не витримала.

   А коли стало зрозуміло, що потрібні гроші на операцію, вона вигадала план. Придумала, як позбутись нас всіх разом. І дядько погодився, хоч і не хотів, – так... Оце вже занадто. Та, що ж, я завжди знала, що та зараза мені заздрить. Пакостила мені, як могла. І плітки про мене по селу розпускала, що я повія, і перед матір’ю своєю не раз оббріхувала. І речі мої нищила. А, от тепер вирішила остаточно зіпсувати моє життя. Та який план?

̶  Міро, то що конкретно вони вимагають?

̶  Давай завтра поговоримо. Бо не заснеш, як розкажу. До речі, як твій екзамен? Завтра ще 2, так?

̶  Так, ще два. А сьогодні добре. Сподіваюсь. Гаразд, завтра поговоримо. Хоч я і так не знаю, як заснути після такого. Треба ще за мамою наглядати.