Мрія на коні

Розділ 44

Каміль взяв з тієї різьбленої шкатулки маленьку коробочку, став переді мною на коліно і сказав:

̶  Мілано, я дуже кохаю тебе. Ти станеш моєю дружиною? — він показав мені розкішний перстень з діамантом. Боже! Це, мабуть мені сниться. Я засвітилася таким щастям, що і без слів можна було зрозуміти мою відповідь. Хлопець посміхнувся. Я  теж щиро засміялася і сказала:

̶  Так, коханий. Я хочу бути твоєю дружиною. Це найщасливіша мить мого життя, — мимоволі згадалась пропозиція Артема. Тоді в мене були протилежні почуття. А зараз... Хлопець схвильовано надів колечко на мій тоненький пальчик, розмір підійшов. Він поцілував мої пальці і на радощах схопив мене на руки і закружляв по кімнаті. Я запищала від щастя. Голова геть запаморочилась. Не знаю від чого більше, від кружляння, чи від радості.

  Ми впали на диван. Сміялися, віддихувались. Раптом я згадала про погрози і отруєння. Моя посмішка згасла.

̶  Що таке, кохана? — занепокоївся мій милий.

̶  Камілю, але ж... Ми не можемо одружитися зараз... Це не безпечно, — він посерйознішав. Потім сказав:

̶  Так, кохана, ми не можемо зараз одружитися, як звичайно. Не можемо зробити весілля. Невідомо, що ще зробить та ненормальна, якщо б дізналась про це. Тому ми одружимося таємно, — він нахилився до мене і ніжно тримаючи за руки пояснював, — Я все продумав. Мій юрист вже готує документи. Ми скоро розпишемось, але не скажемо жодній живій душі. Навіть близьким. Ти, поки що, будеш жити в моїх батьків, але ми будемо часто бачитися, — він поглянув на мене так лукаво, що в мене аж мурашки пішли по тілу. —  Ми заховаємо від усіх наше щастя, ти будеш моя, а я твій. І ніхто не дізнається. Можемо навіть повідомити в пресі, що ти поїхала назад на Україну. Будеш залишатися в домі, виходити лише ввечері. Моніка згідна, я вже говорив з нею. Для Івони, поки що знайдуть іншу гувернантку. Я буду приїжджати вечорами. Не бійся, думаю це не надовго, — я слухала, як зачарована. Це просто фантастика. Він вже продумав кожну дрібницю. Стільки зусиль, щоб бути зі мною...

̶  Любий, я вражена. Коли ти все це придумав? Коли ти вирішив, що хочеш одружитися? — він посміхнувся, трохи подумав а тоді сказав:

̶  Я купив цей перстень того ранку, коли ти потрапила в лікарню. Мені подзвонили саме, коли я був у ювелірному магазині, — я шоковано  слухала і не вірила своїм вухам. Виходить, що поки я оплакувала своє нерозділене кохання, він готувався до одруження зі мною. Якби ж я знала...  — Знаєш, я ще раніше зрозумів, що вже не зможу без тебе, але та наша розмова в моєму кабінеті...

̶   Після неї я була майже впевнена, що це кінець. Що ти не захочеш зустрічатися зі мною. Не уявляєш, що я переживала, — Каміль ніжно посміхнувся і сказав:

 ̶  Вибач, що засмутив. Але мені було важливо зрозуміти тебе. Я не знав, що ти відчуваєш до мене. Мене вразила твоя сила волі і  стійкість в тому, у що віриш. Я і не уявляв, поки не зустрів тебе, що якась дівчина може бути такою. Ти перевернула моє уявлення про жінок. До тих пір я стикався лише з дівчатами, яким було байдуже на принципи. Вони готові були мало не на все, щоб бути з багатим і симпатичним хлопцем. Але ти... Тоді я зрозумів, що ти любиш мене, але готова відмовитися від бажань, від багатства, щоб не переступати через своє сумління, —  я почервоніла і опустила очі.

̶  Ти... Ти так сильно кохаєш мене, що готовий ризикувати? Чекати, поки ми одружимося і потім... Хто знає скільки ще триватиме це божевілля з погрозами.

̶  Так, кохана. Я зроблю все, щоб ми були разом. А про небезпеку, не хвилюйся. Коли вона повірить, що тебе немає в моєму житті, буде легше її викрити. Думаю, вона сама себе видасть. Такі люди схильні до імпульсивних  рішень. Ми вже дещо накопали на неї, ще трохи і ми будемо вільні, — я трохи заспокоїлась і міцно обняла за шию мого коханого нареченого. Як же звучить! Наречений! Він пригорнув мене до себе і поцілував в щоку.

  Так нас застали друзі. Алла і Роберт постукали в двері а тоді ривком зайшли, щоб нас налякати:

̶  Ага, попалися! А, що ви тут робите? — зі сміхом запитав Роберт. Ми всі засміялися і я забрала руки з шиї Каміля. Спокійно посідали, Алла з Робертом навпроти.

  Я згадала, що не можна нікому розказувати про наш секрет і вийшла, щоб заховати перстень в сумочку. Коли повернулась, всі весело розмовляли, пили вино, щось їли. Каміль поманив мене рукою, показуючи щоб я сіла біля нього. Тоді обняв мене за плечі, я притулилась до нього. Алла підморгувала мені, а я бачила, що і між нею з Робертом щось назріває. Вони дуже мило фліртували, сміялися.

  Десь під вечір ми таки пішли в сауну. Дуже гарна кімната, обшита деревом. Дві широкі полиці, на яких можна і лежачи поміститися. А в куті розжарене каміння, на яке Каміль поливав воду і пиво. Тоді вся парна наповнювалась парою і запахом свіжого хліба. Температура помірна, я почувалась дуже комфортно. Грала спокійна музика. Блаженство… Ми сиділи всі четверо розмовляли, жартували.

  В багатьох поляків відмінне почуття гумору. Принаймні, так мені здається. У них багато таких висловів, які самі по собі смішні для нас. Тож ми з Аллою не сумували з нашими польськими кавалерами. Наше тіло і розум так розслабилися в той день, що ми зовсім забули про всі проблеми і небезпеки.

  Та все хороше колись закінчується. Пізно ввечері Каміль завіз нас з Аллою додому до Моніки.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше