Розділ 50

  Вранці я прокинулася від щебету птахів. Здається, балкон, чи вікно відкрите і в спальню залетів свіжий, прохолодний вітер, гойдає фіранки. Не одразу збагнула, де я. Розглянулась довкола — велика світла кімната, на стіні романтична картина. На ній пара обіймається на пляжі. Захід сонця. От би й нам так... Ой, нам? Точно, я ж тепер одружена! Не віриться. Може все це був сон? Покрутила головою, прибрала скуйовджене  волосся з обличчя. А де ж тоді мій чоловік? Зараз подивлюся. Якщо не знайду десь поблизу, значить мені приснилося, що ми одружилися і ця ніч... А, що? Людям часто сниться те, чого дуже хочеться.

  Встала, накинула на себе  халат. Виходжу на балкон. Каміль теж в довгому махровому халаті задумливо стоїть, опершись на поручні. Почув мої кроки і обернувся.

̶  Доброго ранку, моя кохана дружино, — радісно привітався зі мною. Це так дивно звучить, дружино... Треба звикнути. Ні, таки не сон. Пригортаюсь до чоловіка і кажу:

̶  Привіт, коханий чоловіче. Що ти тут робиш?

̶  Вийшов подихати. Як ти почуваєшся? — питає, зігріваючи мене руками.

̶  Чудово, а ти?

̶  Ще краще! — сміється. На що це він натякає?

̶  Звідки ти знаєш?

̶  Ну-у, не знаю. Іди сюди і розкажи свої враження, — от, про що він подумав. Чоловік розкрив поли свого халата, притулив мене до себе і закутав. Як же приємно... Хочеться муркати… Я сміливо поглянула йому в очі і сказала з грайливою посмішкою:

̶  Камілю, мені сподобалось, якщо ти про... Мій перший раз, — він підняв брову:

̶  О-у, справді? Я, якщо чесно, теж хвилювався. Хотілося зробити все правильно, щоб надалі ти полюбила цю сторону життя, а не навпаки. Ти тільки не смійся з мене, але я навіть шукав порад в мережі. Хотів спитати маму, але... Це було б занадто, — я засміялася. Але не тому, що це смішно, а з радості, що в мене такий відповідальний чоловік. Він серйозно ставиться не тільки до свого бізнесу, коней, а й до почуттів дружини. Каміль опустив очі, зніяковів. Тоді я міцно обняла його і сказала:

̶  Коханий, не уявляєш, яка я рада! — чоловік запитально дивився на мене. — Ти такий, чудовий, мені так приємно, що ти старався, щоб доставити мені задоволення. Ця ніч найпрекрасніша в моєму житті, поки що. Все так, як я хотіла. Справді, — Каміль дуже зрадів:

̶  Мілано, я щасливий, якщо так. Мені надзвичайно важливо, щоб ти була радісна, бо я дуже кохаю тебе. Я шалено тішуся від того, що я перший в тебе. Що більше ніхто не насолоджувався тобою так, як я. Ти лише моя. Моя чиста, красива дівчинка. І, знаєш, я радий, що ми не зробили цього раніше. Є щось дуже особливе в тому, щоб кохатися не просто з якоюсь жінкою, а з дружиною, яка по-справжньому належить тобі тілом і серцем, а ти їй. Я не в стані це пояснити, але то дуже круто... Впевнений, що надалі в нас буде все чудово в інтимній сфері. Та й в інших теж,  ̶  підморгнув мені. — Я вже чекаю продовження... — я засміялася, прикусила нижню губу.

  Це зізнання чоловіка сильно вразило мене. Треба не забути подякувати мамі за те, що вчила мене високих моральних засад. Виявляється, це працює. Та й не дивно, адже ці принципи написані самим Творцем людей. А кому ж знати ліпше, що для нас добре? От, якби ж усі ставилися до інтимних стосунків, як до особливо цінного подарунка від Бога, як нагороди, яка дається лише тим, хто не побоявся серйозності і відповідальності шлюбу.  На світі було б незрівнянно менше біди й сліз, а щасливих сімей, а особливо дітей – набагато більше.

   Ми цілий тиждень  провели в тому лісовому будинку. То був незабутній час. Ми дуже зблизилися, все робили разом. Разом їли, відпочивали, гуляли по лісі, коли вдавалося вибратися зі спальні… Багато розмовляли, мріяли. Одного вечора ми таки побували  в джакузі. Я, звісно ж, перед тим ніколи не те, що з хлопцем, а взагалі не бувала в такому диво-місці. Велика кругла ванна, куди легко помістилися б четверо, або п’ятеро дорослих підсвічується різними кольорами. Струмені води лагідно масажують тіло. Спокійна музика. У-у-х, як же це класно! Ми забавлялися у воді при слабкому світлі кольорових лампочок, дарували одне одному найсолодші дотики і поцілунки... Це не передати словами.

  Я чимраз менше соромлюся роздягатися перед чоловіком. А він... Він, здається, взагалі не знає, що таке сором. Ходить переді мною в чому мати народила і підсміхається. Але, я взагалі то, хоч ще червонію, але не проти, бо він такий красунчик, що мимоволі проводжаю його поглядом.

  Погода ще не дуже тепла, але сонячно, гарно. Прогулюючись, ми розмовляли про все на світі. Вирішили, що я буду вчитися далі про догляд і тренування коней, щоб з часом більше помагати Камілю в клубі. Він має грандіозні плани по підготовці більшої кількості коней до змагань. Тому будь-яка допомога не зайва. А мені ж треба чимось зайнятися.

  Єдине, що мене трошки засмучувало, що тепер не буду проводити так багато часу з Івоною, їй доведеться звикати до нової няні. А це буде дуже важко, бо ми сильно полюбили одна одну. Для дівчинки це стрес. Але, що зробити. В мене тепер буде інша «робота». Каміль говорить, що бути дружиною такого чоловіка, як він, це окрема професія. Тому я, навряд чи  зможу виділяти багато часу на ще якусь роботу. Наприклад, працювати в салоні краси, точно не буду. Тепер мені це не дозволено по статусу. Тому з однією моєю мрією доведеться попрощатися заради іншої.

  Чесно кажучи, коли одружувалась з Камільом, по своїй наївності, я геть не думала, що моє життя настільки зміниться. І близько не уявляла, як поводитися між людьми того соціального кола, до якого потрапила. Треба буде ще дуже багато навчитися і невдовзі мені це чітко дали зрозуміти.