Нічна пригода

Зі сну я випав різко. Десяток секунд не міг зрозуміти де я взагалі опинився, але все ж справився. Так, звісно, я втратив пам’ять, опинився в ліс та отримав якийсь дивний інтерфейс, все це швидко пролетіло в свідомості і я заспокоївся. Прислухався до звуків оточення, адже щось же мене розбудило та постарався тихо встати з ліжка та вслухатися в тишу. Зовсім нічого не чути, певно вся живність спить вночі.

Відчайдушний крик жаху вибив з мене холодний піт, аж по спині пробіг мороз. Десь далеко закричала людина і, коли б мене хтось спитав то я з повною впевненістю сказав би, що це була дівчина. І що ще гірше, її крик майже одразу перервався. Те, чого я побоювався і з чим я ніяк не зможу справитись, сталося – прийшли нічні хижаки. В такому випадку я вже не засну до кінця ночі, тож краще дам собі хоч якісь шанси.

Хотів було нахилився до купи гілок для вогнища і взяти якусь більш-менш міцну, але завмер наче камінь. Поверхом нижче щось зашурхотіло сухим листям. Це кінець, в мене немає ні зброї, ні шансів втекти від хижака лісом. Треба діяти швидко, він вже точно почув мій запах, тож у мене лічені секунди. Купа гілля полетіла в бік сходів, щоб затримати супротивника хоч на мить, я ж рвонув слідом, стартуючи з низького положення ледь не стрибком. Всі зусилля в ноги, швидше. Сходинка за сходинкою, перестрибуючи три за раз. Злісне ричання та тріск гілок. Звір у мене за спиною. Я вже біжу дахом, він на останніх сходах. Нагору хиткої купи каміння. Швидше на дерево. Чую стрибок. Я вже схопився за гілки. Чорт! Нога попливла по хиткій опорі. Я не встиг, звір влетів мені в спину, зіштовхуючи донизу. Біль пронизав плече, тепла кров потекла спиною. Удар об землю вибив повітря з легень, ребра захрустіли, я поспішив перевернутися на спину і встиг побачити пащу вовка, за мить до того як вона зімкнулася на моїй шиї. Швидка смерть. Темрява.

Ви загинули! У вас залишилося 7 із 8 відроджень. Ви будете відроджені на точці через 15 хвилин.

Слава системі! У мене ще є шанс. Нехай число відроджень і обмежено, але сім життів це набагато більше ніж можна було сподіватись. Треба ж було так помилитись. Я ж думав про те що в лісі є хижаки, але чомусь не підготував захист. Геніальний крок, який коштував мені життя. Також певно, аби я таки погодився обрати навичку акробатики, можливо таки і не підковзнувся б на камені й сидів би зараз на недосяжному дереві. Дурень я загалом, але щасливий. Не кожного дня вдається уникнути остаточної смерті. Ну, на своїх помилках завжди легше вчитись і мені дали таку можливість. Треба одразу підготувати план дій після відродження. Ніч за п’ятнадцять хвилин точно не закінчиться, тож я досі в серйозній небезпеці. Якщо пощастить, я опинюсь в лісі і встигну швидко забратись на дерево. Коли ж ні, то доведеться сподіватись лише на удачу і мізерні навички скритності. Що ж, з планом я поспішив, без знання де я опинюсь сенсу щось планувати немає. Принаймні я можу спокійно розглянути напис, який встиг побачити над звірем.

Малий нічний жах. 10 рівень.

Якщо такий звір, це всього лише “малий” жах, то боюсь уявити як виглядає середній чи навіть великий. Певно розміром з чималого такого ведмедя. Єдине що вселяє надію, це те, що в його назві чітко вказано на нічний спосіб життя, тож вдень я навряд чи з ними зустрінусь. Це звісно не відміняє той факт, що існує ще безліч хижаків, та хоч трохи легше принаймні морально.

Так я й провисів відрахований мені час в темній порожнечі, роздумуючи про те що я точно не єдиний в цьому світі, і можливо зараз десь поруч опиниться ще одна жертва хижих звірів.

Ви відроджені! У вас залишилося 7 із 8 відроджень! Накладено тимчасовий ефект “Потойбічний холод”.

Відмахнувшись від напису я піднявся, миттєво оцінив обстановку і побіг до найближчого зручного дерева. Це не зайняло багато часу і вже через хвилину я приліг на розвилку товстих гілок і заспокоївся. Звірів поруч немає, як і будь-яких інших загроз. Негативний ефект після відродження не сильно неприємний лише трохи знижує всі характеристики. Набагато більша проблема в тому що частина моїх речей безслідно зникла. Без футболки жити можна, це не така вже і проблема, на відміну від втраченого взуття. Мені доведеться багато ходити і можливо бігати по різній місцевості з ризиком наступити на щось гостре, та й босоніж по холодній грязюці ходити напевно не дуже корисно, не кажучи вже про комфорт. Також у моєї кожанки тепер порване і заляпане кров’ю ліве плече. Принаймні тепер я можу спокійно задрімати, бо тут мене навряд дістануть.

Зранку моє тіло виразило всю свою незадоволеність такими умовами сну. Кожна кінцівка задубіла від холоду і незручної пози, викликаючи при кожному русі. На додачу, спускаючись я зісковзнув з вологих гілок і впав з трьохметрової висоти. Так і пролежав з хвилину з вибитим з легень повітрям і непоганим таким струсом всіх нутрощів. Хвала богам, що не зламав собі нічого і не звернув шию, бо це була би ще більш незграбна смерть ніж попередня. Далі я підійнявся і зробив розминку, щоб хоч трохи прийти до нормального стану. Так воно і вийшло, я зігрівся, повернув нормальну рухливість і одразу швидко рушив до того, що ще з учорашньої ночі притягує мою увагу.

Дорога. Посеред лісу, якось опинився десятиметровий шмат старого асфальтного покриття, з кількома машинами. Доторкнувшись до першої я злякано відскочив на кілька метрів, бо вона миттєво обернулася на іржавий пил. Завмерши, я зачекав кілька хвилин і нічого не відбулося. Кинуті мною камінь та гілка ніяк не змінились, тому я ризикнув таки підійти. В купі пилу залишилися лежати чомусь лише дві покришки та лобове скло. Сказати що я здивувався, не те слово, але наступні автомобілі повторили ту ж участь. Очевидно тут є якась закономірність, яку поки я не здатен зрозуміти. Обшукавши всі залишки, я знайшов чимало кісток, іржавих залізяк та іншого сміття, а також іржавий розкладний ножик. Щоб розкрити його довелося витратити чимало зусиль, однак тепер у мене є хоч якась простенька зброя. Хотілося б вірити що мені вона не знадобиться, однак я не настільки легковажний і вже зрозумів що в найближчому майбутньому мені доведеться ще не раз боротися за своє життя.