(Не)виправданий ризик

Розмова видалась цікавою і досить змістовною. Говорила в основному Ірина, відповідаючи на безліч моїх питань про цей світ. На жаль, вона також опинилася тут не набагато раніше мене — всього тиждень тому, приблизно як і решта її супутників. Лише один Ігор, прожив тут більше місяця.

Я таки не помилився і в групі спочатку було рівно п’ять людей. Ігор прийняв під своє наставництво чотирьох новачків, бо наодинці вештатись агресивною місцевістю досить небезпечно. Сам він спеціалізувався на швидкому вбивстві поодиноких цілей, непомітності та розвідці, тож вирішив закрити свої слабкі місця новими членами групи.

Про Лесю та Ірину я й так уже знав, про Рема ж мені розповіли, що він став воїном ближнього бою, що мав би приймати на себе удар та підтримувати атаку. Мені здалося дивним, що навіть за наявності магії та технологічної далекобійної зброї, звичайна холодна сталь може бути ефективною. Натомість, дівчина навела всього два аргументи, що кардинально змінили мою думку і змусили серйозно засумніватись у правильності свого вибору.
По-перше, засновані такими ж як ми людьми, острівки цивілізації ще не встигли і навіть не наблизились до технологічних потужностей, необхідних для виробництва набоїв та запчастин для сучасної зброї. Вони застрягли приблизно на середньовічному рівні, тож основою дистанційного бою залишаються луки та арбалети, хоча це звісно не відміняє можливості отримати щось справді потужне.

По-друге, завдяки розвитку фізичних характеристик тіла, різноманітних підсилювачам та спорядженню з незвичайних матеріалів, прокачаний воїн перетворюється на справжню машину вбивства з нелюдською силою, живучістю на рефлексами. Ухилитися від автоматної черги, та майже миттєво скоротити дистанцію в кілька десятків метрів для таких спеціалістів звучить як щось буденне, а це ще не кажучи про справжніх монстрів.

Про це ми розмовляли ввечері, але спати лягли досить рано, бо Ірина була  дуже стомлена. Вона вклалася на складений з трави та листя лежак та вкрилася шматком цупкої тканини, так же ми вклали і наших пацієнтів, а я залишився підтримувати горіння багаття та оберігати сон нових друзів.

Залишившись фактично на самоті, я нарешті взяв до рук свою “гвинтівку” і дуже обережно відстебнув акумулятор. На щастя, частина мого занепокоєння розвіялася, коли я побачив цілком цілий блок пластику, хоча почервонілий індикатор заряду не вселяв надії. Я сильно нервував, бо під час денної сутички, зброя з кожним пострілом розігрівалася, а потім взагалі заклинила, видавши напружений гул повітря. В той момент мені здалося що я щось зламав, але напевно спрацював якийсь запобіжник для захисту від перегріву, за створення якого я подумки подякував передбачливому інженеру, що створив цю модель.

Ніч минула доволі швидко, хоча ближче до кінця зміни спати хотілося нестерпно. За весь час не з’явилося нікого та нічого небезпечного, лише десь вдалині вили вовки та інші невідомі звірі. Може то вогонь вплинув, а може просто пощастило, але як би там не було, я зміг лягти і спокійно виспатись до ранку.

Після пробудження ми поснідали якимись шматками в’яленого м’яса, та запили відваром коріння, розмовляючи на абсолютно звичайні та беззмістовні теми. До нас, до речі, приєдналася Леся і хоча вона майже весь час мовчала, через зламані ребра, Ірина дала позитивний прогноз та зафіксувала, в цілому, максимально гарний стан здоров’я за даних обставин.

До речі, щодо заснованих людьми поселень та місцевої географії в цілому, я теж дізнався немало цікавого. З відомих моїй співрозмовниці даних, довкола на безліч днів шляху простягається різноманітна місцевість помірного клімату, обмежена зі сходу масивними горами. На жаль, поселення з якого вони сюди прийшли, досить молоде, буквально кілька місяців назад засноване, тож ніяких комунікацій, торгівлі чи чогось подібного не було налагоджено.

Фактично, єдина організована група з якою зіткнулося це поселення — загони Герцога, по типу тієї ж групи Холода, з якою я вже стикався. Вони, передбачувано, ні на які добросусідські відносини навіть не натякали, вважаючи жителів нижчим соціальним класом та регулярно збираючи мито у вигляді цінних речей. Комунікацію з ними налагодити так і не вдалося, але вони хоч і дозволяють собі насилля в бік поселенців, та, все одно не перегинають та не горять бажанням доводити до прямого зіткнення.

Після сніданку, я вирішив сходити назад до кар’єру та зібрати трофеї. Здавалося б, чого туди лізти заради якихось туш мутантів, але насправді не вони були моєю ціллю. В кінці розмови я таки зміг вивідати важливу інформацію яку від мене намагались приховати дівчата. Вони теж не просто так полізли в таке небезпечне місце, насправді в їх групі був Ден, один з новачків який розвинув у собі сенсорні здатності та міг прораховувати пересування вогняних куль. Це була не перша вилазка, тож вони навіть склали схему безпечного проходу до підземного залу. Саме там, десь в темряві тунелів вони й знайшли минулого разу аномальний камінь, використавши який змогли врятувати життя більш ніж десятку поранених захисників поселення.

Ден також, якимись своїми методами зміг визначити, що цей ресурс відновлюваний, тож вони і повернулись сьогодні заради нього. В поселенні сталася трагедія, що забрала життя багатьох людей та ще більших вивела зі здорового стану. Посеред звичайного сонячного дня з неба в річку, на березі якої і розташувалося житло людей, упав якийсь камінь, що кілька разів розірвався ще в повітрі, розсіявши токсичний пил. Сталися пожежі, з якими на щастя вдалося впоратись, але до жертв тяжкого отруєння додалися люди з опіками. 

Життя в поселенні зупинилось, мисливців стало менше, потреби в їжі виросли, рибалка через отруєну воду також припинилася, тож з дня на день люди помруть, а в багатьох із них доволі мало життів, у деяких взагалі останні. Я вирішив завершити справу своїх знайомих, та варто визнати, що мною керували не тільки альтруїстичні мотиви. Навпаки, я переслідував цілком корисливі цілі, адже немає нічого кращого для того, щоб заслужити місце та гарне ставлення в поселенні, ніж порятунок його від загибелі, до того ж, можливо я зможу зберегти шматочок для себе що врятує мене в критичній ситуації.