ДЕНЬ ПЕРШИЙ (продовження)

Заціпеніння.

14 людей завмирають одночасно — німа сцена з “Ревізору”. Через глушник постріл майже безшумний — не всі одразу розуміють, що сталося. Над загиблою гасне лампа, тепер вона в напівтемряві.

Першим реагує гравець №15 справа від білявки — збліднувши і судомно хапаючи повітря, він безуспішно намагається відсунутися.

По діагоналі від нього починає скімлити гравець №9 — ще секунда, і пролунає крик.

Але в цей момент знову озивається знайомий голос, цього разу гучніше - “За будь-яке порушення правил - самовільне розкриття карти чи підглядання учасник залишає гру достроково”.

Гравець №6 (спробувавши озирнутися). Він за моєю спиною! Там хтось стоїть, я відчуваю!

Гравець №10 (рвонувши ланцюг і махаючи кулаком). А ну йди сюди, наволоч! Уб'ю виродка! Ховаєшся у темряві й думаєш, що крутий? Я до тебе доберуся, суч...

Гравець №11 (сусідній парубок з “їжаком”). Замовкни! Шановні, давайте без істерик — як бачите, добром це не скінчиться. Зрозумійте нарешті — це все насправді, ми повинні слухатися. Нам треба починати гру, інакше цей тип застрелить ще когось. Подивіться свої карти, але обережно. Беріть! Чого чекаєте?

Гравець №8. Він має рацію. Нам показали, що станеться у разі непокори. Годі тупити, дивіться на карти і покладіть назад, як було.

Двоє піднімають свої карти та уважно дивляться — поступово це роблять й інші. Урок не минув даремно — жодна карта не лягає на стіл “сорочкою” вниз.

Гравець №7. І що тепер? Що робити далі?

Гравець №8. Усе просто. Нам треба...

“Місто засинає. Усі повинні заплющити очі”.

НІЧ ПЕРША

В першу ніч мафія знайомиться між собою — очі відкривають лише ті гравці, кому дістався туз.

Мафія познайомилася і теж закриває очі.

Місто прокидається.

***

• Вигнали? Шо, опять? - спитав товариш голосом джигарханянівського вовка, співчутливо підсовуючи склянку і солоний огірок.

• Та задовбали вже! - Віктор різко перехилив гранчака і захрумтів закуссю.

- І тижня не минуло, як помітили — бач, у них срана корпоративна етика, привласнення товару фірми... Чи їм шкода - платять копійки, а цього лайна там цілий склад. “Тащи с завода каждый гвоздь, ты здесь хозяин, а не гость!»

• Це точно — Степанович задумливо пожував сальце і налив по другій. - Не переймайся, Вітьок, поки що я пригощаю — добре, хоч пенсію приносять вчасно. А роботу ти ще знайдеш — головне, аби вони не дізналися про твої попередні “подвиги”!

• шкіриш прокурені зуби, старе падло” - Віктор відкусив шматок бутерброда, з насолодою відчуваючи, як вогняна рідина біжить до шлунка. - “Терплю твої тупі жарти лише тому, що чолов'яга ти не жадібний, та й кілька разів дав змогу підкалимити. І де тепер знайти нормальне місце, щоб тобі не трахали мозок? Ну, любить мужик випити, ну, іноді бере всякі дрібниці — то й що, усі так живуть. Де роздобути бабки, так щоб не надриватися? Може, коли стемніє, знову обчистити якогось алкаша біля магазину? Ризиковано, можна самому огребти, а якщо менти накриють, ще й відкупатися доведеться. Бляха-муха, що за паскудство — хоч лотерейний квиток купуй”.

ДЕНЬ ДРУГИЙ

“Ви повинні обрати першу жертву — того, хто на вашу думку, є мафією. Кількість кандидатур не повинна перевищувати чотирьох, рішення приймаються відносною більшістю. Кандидатури фіксуються в порядку надходження. Затягувати час не рекомендується”.