Місто, яке не позначено на картах

Розділ 3

Я запізнююся на роботу, треба буде купити будильник. Марлен мене прикрила, тому Беззубий Джо нічого не помітив. Сьогодні в обід зайшла жінка з коляскою. Але вона нічого не замовляла, вона прийшла до Марлен. Жінка з Марлен відійшли кудись, а дитина залишилась в залі. І тут їй захотілося покричати, та так сильно вона почала верещати. Що всі відвідувачі, які були вирішили бистріше змитися. Так як у мене був молодший брат, я знаю як поводитися в таких випадках. Тому я швидко заспокоїла цю гарненьку дівчинку. Я помітила, що вона одягнена в дуже брудний комбінезон і у неї була на обличчі жахлива алергія на щось. Коли з'явилася жінка, їй не сподобалася що я тримаю її дитину.
— Що ви робите?- закричала вона, - Забери свої граблі від моєї дитини!
— Вона плакала. Я хотіла її заспоїти.
— Хай би плакала. Вона моя дитина! Тільки я її можу чіпати. - жінка вирвала дитину з моїх рук, ледь не поцарапавши мене.
—  У неї жахлива алергія, їй треба в лікарню!
— Я її мати і мені не треба поради такої шлюхи як ти!!
— Я...я...я...- я оторопіла бо зразу же згадала як чоловік називав мене так, вважаючи що я йому зраджую. Хоча як я могла зраджувати коли він мене зачиняв в підвалі.
Мене хтось потягнув назад, це була Марлен. Та дивна жінка хотіла на мене напасти.
— Соня забирай свою дитину і йди до дому. - Марлен стала поперед мене.
— Добре -зашипіла ніби змія Соня,- але з цією сукою я ще розберуся.
— Не переживай, - повернулася до мене Марлен, коли Соня вийшла за двері, - її не треба боятися. Вона така тільки коли прийме наркотики.
— Але де вона їх взяла? - спитала я. Мені стало цікаво ким треба бути щоб продати наркотики жінці з дитиною.
— У мене, - не скриваючи сказала Марлен, - тому якщо тобі треба розслабитися, можу продати. Краще купити у мене ніж у тих хто продає на вулиці.
— Ні, дякую. Я таким не зловживаю.
— Ну це поки що.
Після цього Марлен швидко ретирувалася. Я була в шоці від цієї ситуації. Я хотіла тільки заспокоїти дитину, а ледь не нарвалася на бійку.
Я лежала на ліжку і не могла заснути. Я згадувала ту маленьку дівчинку, мені так хотілося мати теж дитину. Але я розуміла що цього ніколи не буде. Колись ми ходили з чоловіком до лікаря, і він сказав,що я не матиму ніколи дітей. Лікар сказав що у мене патологія матки, але ж я знаю що це все із-за того що мене чоловік бив в живіт. Починають накочуватися сльози, але я не хочу і не буду плакати через цього козла. 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше