Розділ 17

Я прокинулася з першими променями сонця. Звичайно, перше що я побачила це мій ангел. Тепер я його не боюся, і навіть важаю його своїм другом. Я думаю якщо б у мене був свій ангел він виглядав саме так. Він бачив все через  що я пройшла і того його погляд такий пустий і далекий, та бардова кров що тече з його очей це моя кров, яка текла з мене після побоїв мого колишнього чоловіка. Його блискучий і великий меч це мій меч яким я покінчу з своїм колишнім чоловіком, а чорна як вугілля змія це і є мій колишній, у нього не залишилося нічого людського, він перетворився на змію яка в мене впускала отруйний яд  все наше подружнє життя.
Вчора Саша був на пошті і замість мене взяв лист від моїх батьків. Я не захотіла відкривати його вчора, у мене було занадто гарний настрій для нього, але сьогодні я готова його прочитати.
« Наша люба донечка. Ми повинні тебе попередити, нещодавно до нас приїжджав твій чоловік. Він хотів дізнатися чи ми не знаємо де ти ховаєшся, але не хвилюйся ми йому нічого не сказали. Він нам нічого не зможе зробити. Але ти в небезпеці, ти ж знаєш у нього дуже багато впливових друзів. Ми з батьком за тебе дуже переживаємо, будь ласка сонечко будь дуже дуже обережна. 
Ми тебе любимо твої мама в тато.»
Мене збентежив цей лист, він ніби почав палити мої руки. І я його з страхом відкинула, він упав мені під ліжко. Я його не стала діставати, я не могла повірити, що він все таки приїде до моїх батьків. Він їх ненавидить, якщо він все таки приїхав до них це означає що у нього більше не було вибору, що він не може мене знати, і навіть його впливові друзі не можуть допомогти. Ця думка трошки підняла мені натрій, але її змінила інша жахлива думка. Про те що він почне мене шукати з подвійною силою,  і те що він може прослідкувати за адресою листа яке написали батьки, а це означає лиш одне він скоро мене знайде і тепер мені треба бути дуже обережною і відростити очі на потилиці.