Розділ 19

Тільки опівдні мене розбудило яскраве сонячне світло, яке проникло через вікно. Саши вже не було. Спочатку мені здалося, що мені все це наснилося, але ж не могли всі ті почуття які я пережила вночі просто примаритися. Мабуть Саша просто пішов на роботу і незахотів мене будити. Після стількох місяців самотності, я і не думала, що ще маю якісь відчуття. Я думала, що їх забрав мій чоловік, що я їх залишила десь на його тумбочці пилитися. А Саша вчора показав мені що вони завжди були зі мною. Я просто лежала на ліжку, і легенько  прикусила свою губу, і згадувала в найдрібніших подробицях вчорашній день, а саме ніч коли ми з Сашею були в моїй кімнаті і кохалися. Я ніколи не забуду цього, і з нетерпінням чекаю наступної нашої зустрічі. І тут я захотіла повернутися в нашу з Сашею схованку біля моря. Я одягнулася, взяла альбом, фарби  і пішла до тієї могутньої гори, яка сховає мене від навколишнього світу. По піску і під палючим сонцем дуже тяжко йти, але я все намагаюся заглянути за горизонт і побачити хоча б обриси піщаної гори. 
Ось і вона така прекрасна і нескінченна, я наближаюся до неї все ближче і ближче. Ось вона підноситься наді мною ніби запрошує зайти в середину. Я спочатку оглянулася перевіряючи чи нікого не має поряд, чи ніхто не бачить мене. На щастя нікого не було, так далеко місцеві не заходять. Я не хотіла щоб хтось ще дізнався про цю таємничу схованку, вона тільки для нас з Сашею. Більше я нікого не хочу бачити тут, і не підпущу навіть близько підійти до неї. По морю я обігнула гору і опинилася в схованці,  крім самотньої чайки там нікого більше не було. І то чайка коли побачила мене швидко полетіла геть. Я сіла на пісок взяла альбом в руки і в перші хвилини була в ступорі. Я не знала, що намалювати не було настрою малювати море, зараз воно спокійне не має хвиль, небо над ним безхмарне і ця його блакить прямо сліпить мені очі.
І тут в мою голову почали приходити картинки з вчорашньої ночі. Ось почали  з'являтися хаотичні і нерівні, але заукругленні лінії, вимальовуються образи, появляються предмети і навіть люди. Коли я закінчила її малювати, вона мені дуже сподобалася в ній було все страх, радість, кохання, пристрасть, сором. Ця картина була про нас з Сашею, і про першу нашу ніч проведену разом. На цій картині було дві людини жінка і чоловік, які злилися в екстазі, на маленькому ліжку, вони були в середині швидкого вихору, цей вихор хапав і кружляв все що було біля тих двох, але їх не чіпав. Те що відбувалося біля ліжка не було підвладне тим двом, їм навіть було на все те байдуже. В цій картині переважали кольори пристрасті - це червоний, чорний, помаранчевий, рожевий. Вони всі були не яскравими, а якимись темними. Мабуть десь всередині, у мене ці кольори асоціюються з пристрастю.
За створенням цієї картини я і не помітила, що просиділа в цьому сховку цілий день. Коли я підняла очі після вивчення даної картини, я зрозуміла що вже заходить сонце за гору. Я обернулася, щоб подивитися на його палітру кольорів і помітила, що це кольори пристрасті. Сонце зараз відчуває теж саме, що і я, і воно ділиться цим зі всім світом. І мене промайнула думка, що я цією картиною  теж повинна поділитися, звичайно не зі всім світом, а хоча б з однією людиною.