6 Третій не зайвий.Евеліна.Весна.

-Евеліно Фейн, люба, ти приїхала! Чому одразу мені не зателефонувала? Я б могла на тебе образитися, але не цього разу! - підбігла подруга Неллі й обійняла до хрускоту кісточок.

-Неллі… - розгубилася.

-Я все розумію, ти не сама, але завтра я сподіваюся, що ми зустрінемось і попліткуємо.

   Моя колишня однокласниця була одягнена у яскравий оранжевий костюмчик, а на спині у неї висів маленький молочний рюкзачок. Скільки її знала, стільки вона носила такі мінірюкзачки.

   Неллі повернулася до Макса і грайливо простягнула долоню:

-Я - Неллі, якщо що.

    Макс відповів на жест:

-Макс Стівенсон.

    Неллі пирскнула сміхом.

-Думаєш, мене цікавить твоє прізвище?

    Макс здивувався такому знайомству.

-Розслабся, я так жартую, - плеснула його по плечі. - Евеліно, твій дружок завжди такий серйозний?

    Подруга була на підриві. Хоча вона завжди була такою. Я не очікувала її побачити саме зараз, але була задоволена, що ми нарешті зустрілися.

-Я не вчасно? Зараз піду не хвилюйтесь, - вона відкинула назад руде волосся та вип’ячила пишні нафарбовані губи.

   За той час, що ми не бачилися, подруга стала жіночнішою та звабливішою. Косметика додавала їй  років. А така яскрава зовнішність та норовливість – були просто вибуховою сумішшю. Тож спочатку роздивилася свою нову Неллі, а тоді повернулася до реальності.

-Не в тобі річ, подружко. Дещо сталося.

    Руденька ефектно сіла поруч зі мною, протягнула довгі ноги, підняла високо голову і поважно сказала:

-Уважно слухаю.

    Ми переглянулись з Максом, а тоді їй все розповіла. Тим паче вона жила поруч і могла сьогодні бачити Джес.

-Нічого собі! Довгенько доведеться прибиратися, - сказала подруга, побачився безлад.

-Коли ти востаннє бачила цю сімейну парочку?

-Якщо чесно, то цих солоденьких не бачила дуже давно.

-Зв'яжусь із поліцією! Арсен там свій, тому вони одразу кинуться розбиратися, - вирішила вголос.

   Неллі дивно на мене глянула, немов я запропонувала якусь маячню.

-Та що?!

-Ево, а ти не думала поїхати до батьків?

-Вже надто пізно, а слухавку вони не беруть.

-Тоді завтра поїдемо до них. Самі спробуємо розібратися, а поки в мене заночуєш.

   Тепер у мене все остаточно змішалося у голові. Я була не в змозі сама прийняти рішення, тому вирішила, що подрузі зі сторони ситуація зрозуміліша. Будинок зачинила на свій ключ, який мені ще тої зустрічі дала Джес про всякий випадок.

-Ти завтра із нами? – поцікавилася подруга у Макса.

-А ви думаєте, впораєтеся самі? Без мене? Хах! На цьому місці о 10:00.

-Він що, якийсь «нарцис»? – запитала Неллі так, щоб він почув, але Макс тільки ледь посміхнувся й пішов.

***

     В оселі подруги кортіло якнайшвидше лягти спати, бо втома нагадувала про вчорашню вечірку. Та, звісно, ніяких шансів в мене не було.

-Розповідай! – вимогливо крикнула Неллі.

-У Флоріленді дуже гарно. Я задоволена, що …

-Агов! – перебила вона. – Евеліно Фейн, мені байдуже на твій Флоріленд. Розкажи про цього красунчика.

  Я знову подумала про те, що подруга змінилася. Раніше ввічливо вислуховувала будь-яку занудну історію, а тепер одразу «розкажи про цього красунчика».

-Ми не зустрічаємося, - сумно повідомила найголовніше.

   Неллі недовірливо скривила обличчя:

-Справді? Як так? Він же такий нічого наче.

-О так, він – те, що треба, а от я, мабуть, не дуже для нього. Бачить в мені друга та подружку-екскурсовода. Френдзона.

  Подруга подивилася на мене якось чи то вороже, чи то дивно, чи то розчаровано.

-То чого ж ти його не звабиш?

-Як? Йому подобаються яскраві дівчата, активні, пристрасні. Такі як … як ти. Хоча я тебе пам’ятаю зовсім іншою.

   Несподівано хихотіння подруги розлилося по всій кімнаті.

-Як це було давно-о-о. Набридло бути сірою мишею. Беру від життя по-максимуму і тобі раджу. Сподобався цей Макс – забирай його собі. Чи ти чекаєш від нього ініціативу як ті старомодні дівиці?

- Ну, взагалі-то, так. Очевидно, я не в його смаку, то чого ж стрибати.

  Неллі закотила очі.

-То стань в його смаку! Це що проблема? Чи ти все ж з тих сіреньких?

  Я ображено відвернулася від колишньої однокласниці.

-Зрозуміло, - сухо відказала вона. –Та не дрейф! Я тобі допоможу.

   Повернула лише голову до неї:

-Як?

Подруга вийшла з кімнати, а повернулася з розкоркованою пляшкою червоного вина та двома келихами. Швидким рухом розлила напівсолодкий напій і поставила один келих біля мене на тумбі.

-Будеш робити все, як скажу. Без виключень! І він твій.

-Гарантуєш? – вже повність повернулася до Неллі, взявши келих до рук.

-Ха! Сто відсотків, дорогенька! Йому не втекти він нас…тобто від тебе, - подруга дзенькнула свій келих об мій і взялася пити величезними ковтками, після чого перехилила пусту посудину.

   Їй вдалося покращила мою самооцінку. І тепер я була налаштована діяти рішучіше. Лягла спати із залізною впевненістю, що вилізу з френдзони, хай там що. А тоді знову повернулася до роздумів про сестру.