2 частина Перший день менеджера

І де мені його шукати? Точно , можна пошукати в кафе по близу. Я якраз їсти хочу... Так сказать уб'ю двух зайців одним пострілом.

Я підійшла до найближчого кафе , з назвою " Круглосуточноє пітаніє". Мені сюди...

Зайшовши в середину , я помітила чоловіка біля барної стійки, який витирав стіл:

– Вибачте, Пане, ви не бачили такого височенького брюнета , досить красивого. В чорних джинсах і вотолстовкі рожевій?

– Приблизно такого ростом як я? - поцікавився чоловік...

– Так і дуже схожий на вас.

– Так дівчино , бачив. Синку тут до тебе... Та ,доню , що мій чортик вже зробив? - мені подобаєця цей чоловік. Люб'язний. І до нас якраз вийшов той , кого я шукала. І вийшов з двома порціями лапши.

– Ммм, як смачно пахне , а можна і мені одненьку? - запитала , я бо дуже була голодна.

– А ти що тут робиш? - запитав хлопчина.

– Взагалі-то я твій менеджер! - гордо підняла голову.

– З яких це пір. Здаєця п'ять хвилин тому в мене менеджера не було... - от зараза

– А тільки що з'явився. Так що мене треба слухатися. Зрозумів.

– Так діти , давайте ви все потім обсудете. А зараз , приємної вечері!

Ми просиділи так годинник дві. Потім я того йолупа запхнула в компанію і відправилася в свою кімнату. Ай справді , там стояли мої речі. Два ліжка було. Одне вільне. А іще моє. Я навіть не сходила в вагу кімнату вона навпроти моєї кімнати , нічого , зранку сходжу. А поки - спати!

*** Зранку я прокинулася в чудовому настрої. Сьогодні в мене багато справ. Потрібно познайомитися з хлопцями. Підписати контракт на роботу , і зробити те , що скаже продюсер групи.

Я взяла чисту білизну , полотенце , одяг і попрямувала до душу. На моє щастя година рання і в душі нікого не має. Закривши кімнату на замок. Я скинула одяг і попрямувала до кабінки. Гарячі струйки води доторкалися до тіла , і це був такий кайф. Помила голову і вибралася з під води. 

Але мого одягу не було! Ні брудного ні чистого . Навіть білизни. Одне полотенце. Ось так значить вони мене зустріли. Ну нічого , я вам , хлопці , таке життя устрою , що співати перестанете. Подивившись на себе в зеркало , я очуміла. На голові було казна що!? Волосся прядочками бруднозелене , заповстане та жирне. Жах! Придурки. Я вас повбиваю. Рушник був короткий , ледве прикривав ягодиці , але що робити. Закутавшись в нього , перебігла до кімнати. Добре , потім все вирішує. А зараз підписати контракт. 

Я вам ангелочки таке життя влаштую. Рік відходити будете.

Одягнувши коротенькі шортики , топ і джемпер. А на ноги кросівки чорні , побігла до головного залу , приймальні. Там мене зустрів продюсер і провів до свого кабінету.

– Це що за потворний запах і Фліко , що в тебе на голові? Після обіду сходи до перукарні.

– Тааак , це цей... ну мода така! Або не вдале знайомство з підопічними. Ну а в перукарню обов'язково сходжу.

– Паспорт взяла. Ти взагалі повнолітня!? Давай паспорт...

Я дала паспорт , він зацікавлено розглядав його і виголосив вердикт...

– Флікія Орен Глашова, 23 червня 2000 року народження. Добре , ознайомся з контрактом і підписуй.

Я підписала. А що , виходу на зад не має! Ось і почалося моє нове життя , це мій перший день в ролі менеджера! Юхууу.

– Ось , тримайте. - Сунула я йому контракт з підписом своїм , а він аж засяяв.

– Вітаю вас , Флікія на новому місці роботи. А тепер прямо , на левом і на право в кімнату. Там вас чекають мої шість чортеня , приємно познайомитися вам.

– Ага , краще вижить побажали. - пробубніла я собі під ніс , але він почув і посміхнувся

Я вийшла з кабінету , і направилася до своїх "дітей" , зараз вони дізнаюця , що таке розлютить Фліка. Та я їх повбиваю.

Залетіла в кімнату , як обшпарена , грюкнула дверима , вся увага була присвячена мені.

– О Фліка, зачіска нова , тобі підходить! Обізвався білий. Я поки що їх імен не знаю , буду називати по кольору волосся.

– Ну що , хлопці , пограємо?! - я закрила двері на ключ. І почала кидатися подушками.- А ще, одненьке, що хлопчики дівчачої білизни не бачили , бо мою забрали? А що ви своїми глазюками на мене подивляєтеся , скажіть спасибі що я вам все простила. А зараз підняли свої задниці і бігом одчгяця , і в перукарню шагом марш! Оплатете мою зачіску нову! Швидкооо! - я крикнула , але вони техенько встали по фиркавши і направилися на вихід з кімнати. 

Я попленталася за ними! Дорога до перукарні була не давга , ми прийшли до невеличкого поміщення. Дівчина нас зустріла , всадила мене. І почала манічити. Через години дві я була готова. Мені пофарбували волосся в білий із сірим колір ,я так захотіла , випрямили та підрізала по лопатки його. Деякі хлопці оцінили.

По дорогі назад , я помітила що в мене пропав телефон. Ми повернулися до перукарні , і помітила свій телефон розломанний , повністю в тріщинах і він не вімкнувся. Хлопці продали , а я розстроїласб. До компанії ми шли мовчки , поки хтось не заговорив...

– Ну , менеджер , досить дуця , не мала ж дитина. Ну подумаєш , ну скинув твій телефон з вік... - Щоооооо? Так це був білий, от падло , отримаєш ти в мене зараз. Я серйозно.

Я кинулась на нього , ми впали на землю , я його два рази по лиці кулаком вмазала , коліном в живіт врізіла , він мене перекинув на спину , зажа мої руки по різним сторонам голови. Але вийшло так , що він сильно швидко мене перевернув , від чого я вдарилася головою об асфальт , і " Тумании, мани". Хлопці просто хіхікали , і дивилися як ми беремося. Солодкий підійшов і зняв його з мене.

Мене підняв рожевий , і піддержав за лікті. Всі продовжували ржать а мені не до сміху було. В мене сильно боліла голова , і перед глазами все синє було. Я рошатнулася. Але не впала , мене ще держав рожевий , я відчула що по шині потекло щось гаряче. Я попробувала доторкнутися рукою , і вона вся оказалася в крові... Ніхто не посвятив мені ні найменшого погляду. Того мені самій прийшлось сказать..

– Хлопці... - всі подивилися на мене і потім на руку. - тільки рожевий побачив , що в мене вже вся футболка в крові. Я ще раз рошатнулася, не впала.