4 частина Мир, на горизонті

Через три години ми були біля готелю , поки я виходила з автобусу, хлопці покидали валізи і бігом до океану...

– Ану стояти! - в крикнула я , і всі зупинилися. - На 180 градусів кругом , і бігом по кімнатам розселитися. А потім до моря. Всі до мене швидко! - всі з точністю повторювали рухи вказані мною. - Ось розібрали карти з номерами , спите по двоє. Швидко по кімнатам , через 10 хвилин чекаю вас біля входу! Всім зрозуміло?

– Ага... - всі розібрали свої валізи , сумно видихнула і почяпали по номерам. Та я теж пішла на рецепшин замовляти собі однокімнатний номер.

Але всі однокімнатні номери були зайняті. Тому я попала в трьох спальну кімнату. Мені пощастило , я буду жити з двома дівчинками. Одна брюнетка а інша рожева. Красиві , але  природньою красою. 

– Привіт , я Фліка , ваша сусідка.

– О привіт, я Фіона , а це моя подруга -Ксані. Приємно до речі познайомитися. Я так рада що в нас буде нормальна компанія. 

– Так приємно познайомитися. Ми тут на відпочинок , а ти? - запитав блондинка з гарним ім'ям Ксані.

– Так я теж на відпочинок. А ви йдете зараз на пляж? Бо я зі своїми "підопічними" зібралися туди... - сказала я , напевно мене вже хлопці зачекалися.

– А так , збиралися , а що за " підопічні"? - запитала Ксані

– Давайте ми техенько вийдемо до входу , і ви самі все побачите! Тільки не кричіть , як побачите. Добре!?

– Дивлячись , що ми побачимо. - відмовила Фіона і ми вишли з номеру.

На ліфті ми спустилися на перший поверх , і я побачила хлопців , що дуріли біля вході. І всі без футболок. От ... промовчу. Як я і чекала дівчата завопили на все горло , що аж в мене вуха заложило...

– Хлопці вибачте , це мої сусідки по кімнаті . Як не знала що вони ваші фанатки , та ще й з фан дому. Ну , ходімо на пляж ? Дівчата?

– А чому ти не попередила що будуть ВОНИ???!!!! АААААА!. Я так обожнюю цю групу. - не могла стриматися Ксані.

– Я теж рада , що ми з ними проведемо час? Тільки ти їм хто? А Фліка? - запитала Фіона.

– Я їх менеджер... Блін хлопці , нельзя було одягнути футболки? 

– Ні Фліка, ні. В цьому і кайф , на нас будуть дивитися дівчата , а тобі яке діло?

– Та ви хоть знаєте , який мені нагяняй буде , коли " Цербера" дізнається ,як ви виглядали. Та знайде в газеті сторіночку з заголовком -" Найпопулярніший гурт , показали своє тіло". Або ще краще " Менеджер гурту , не дивиться як ведуть себе хлопці ".

– Ой досить теревенити Фліка , ходім поплаваємо , а? - от Фіона , знала б ти , що я не можу плавати.

– Ходімо , тіль в мене одна по... - я не встигла договорити , як мене нахабно взяли вище ліктю і потягнули до океану. - Фіона стій , я то , нуу... 

Я вже була по шию у воді , а вона вела мене до хлопців , вони то плавали у товщі води , я пройду ще метеор і захлебнуся...

Фіона обернулася , коли в ніс мені попала вода.

– Блін , Фліка , плеври. Плевиии... - я чесно старалася гребсти ногами , але вода моє тіло не тримала. Я почала барахтатися, задихатися, Фіона старалася мене вдержати на плаву , але не виходило. Я почала уходити на дно  ,і хлопці побачили цю картину , і швидко попливли до нас. А в мене є сюрприз... ну як можна подумати , що дівчина яка займається гонками , елементарно не може плавати. В мене тоже є для хлопців ось така затія , хай буде їм уроком. Я перестала барахтатися , набрала повітря в легені , і спокійно пішла на дно. Діставшись дна я лягла на пісок з камінням і чекала поки мене врятують.

Мені почало бракувати кисню , і я хотіла всплести , але... ногу хапанула судорога. Я не пога нею гребсти. Передвигалася по дну , щоб ногу попустило , і поризала руку. Рана почала пекти із-за вміст мості в воді солі , я судорожно випускала кисень із роту. І от плеве хтось і я теж стараюся підніматися до поверхні , прогрібаючи товщу води руками. Ну в мене не виходить. І той хтось , підриває до мене , хватає за поранену руку і плеве на поверхню. Болі не відчуваю а ногу попустило. Тому всіма своїми силами допомагаю рятівнику.

Я відчула повітря , змогла вдихнути на повні груди... як чудово. От тільки чого всі на мене дивляться такими переляканими очима??

– Що? - запитала я протираючи поріз на руку.

– Ти??! - вишепів розлюченою Оскар. - навіщо поперлася в воду , якщо не шариш в плаванні...

– Та ми чують з Зума не зійшли , як побачили тебе тонущою. А ти ,- звернувся він до Фіони, - невже було так складно піддержати подругу з руки? Або навчити , а не тягнути в глибину. Це океан - де товща води до буйків може сягати 10 метрів. А якщо с тобою щось трапилося , ти не повно літня! І навіщо треба було брати дитину на роботу , ах точно вона усіх обманула... - нарешті виговорився Сяндзянь.

– Та вмію я плавати , просто вирішила вас получити... Ви всі ходите , незрозуміло із-за чого на мене сердетеся і кричите. Так вид далі свого носа взагалі не бачите. Я з вами дві неділі вже , із за ці дві неділі ви кожен день стараєтеся мене вигнати. То одяг вкрадене , то на два дні в кімнаті якійсь закрите , то щось в шампунь добавите. Я вже мовчу про те що , ви мені снодійне в їжу і воду підкладаєте. А я про вас думаю , перед шефом захищаю , мені потрібна робота... Ви хоть би раз мене зайшли спитали , що сказав " Цербера" на те  що я вас захищаю і відпрошую. На цей раз мені пришлось пожертвувати півроковою зарплатою , щоб звозити вас на відпочинок. Та я вас кожен день терплю , кожен день стараюся не обзивають вас , та я вже не можу... Скільки ще? А стільки скільки потрібно... - я розвернулася і поплила до берегу. Зійшовши , ступивши ногами на пісок , обтягнулася полотенцем і погашала в отель.

Мені все одно що з ними буде , і що мені буде коли шеф дізнається , що я залишила їх на одинці. Телепні не здохнуть. Виживуть. З таким настроєм я провела кінець дня , на обід і вечерю не виходила. Закрилася в своїй кімнаті , що навіть дівчата не потревожуть.

З ранку мене чекав сюрприз ... В двері хтось подзвонив я підійшла до них , відкрила але нікого не було. Спустила очі до низу і побачила шістьох ляльок і кожної із них в ручках була листівочка . Я взнала в ляльках свій гурт... Всіх шістьох хлопців...