7 частина С... ка день!!!!!

Ну ось і пролетіли два найкращих дні зі своїми підопічними. 

Вісім годин тому ми повернулися до Лос-Анджелесу. Зараз всі по своїм кімнатам відпочивають після довгого перельоту. Перед начальником ми отчіталися. Новин не яких по поводу грубих не було і це хорошо. 

Зараз я відпочиваю в своїй кімнаті і думаю... Завтра субота, чим таким цікавим зайнятися. Але з роздумів мене відволікає телефон, SMS.

Алан: Фліііккк, сьогодні... кхм... ти пам'ятаєш?

Я: Як таке забудеш?! Звісно пам'ятаю , в десять перший заїзд?

Віка: Ви б..ть , долго на цю тему в общій групі переписуватися будете? Взагалі страх загубили? Чи зільячко безсмертя випили?! 😡😡😠🤬👿😾

Я: Та не гарячісь, жінко, я розумію вагітність - погана штука , але чього на друзях зриваєшся. Том, угомони свою жінку... А то взагалі гормони в голову ударили...

Том: Та я сам під руку їй попадаю, та к що , Заєць, я себе оберегти не можу, а Віку угомонить , коли вона відпочиває, неможливо... Короче , мене прибивають будуть. Так що, до связі! На гонках зустрінемось.

Алан: Ох, треба рятувати нашого друга...

Я: Сам розбереться , до связі...

Алан: До связі.

А тепер можна і вам розповісти. Всі ці герої ,які переписувалися в групі, мої найкращі друзі. Віка та Том - чоловік і жінка. І в них скоро буде дитинка , тому і Віка така дика! Гормони по нервам дають.. Алан - він організатор змагань. По перегонах. І я вниз буру участь. Він писав щоб не забула. Це ще не все...в нашій компанії сім чоловік. 5 хлопців і дві дівчини , я і Віка. Я назвала тільки двох , а ще єсть Гарі, Громова і мій братуха Закіч. Зак. Він реально мій братуха , не рідний але за мене горою стоїть. Захищає , відмазує , біситься, допомагає. Короче всьо включено. Ну все...

Зараз 20: 54. Тому жопу підіймаємо і біжемо в душ. Я думаю на цей раз ніхто не вкраде одяг. Взяла халат, рушник та по пошивелила ніжками в душевну кабіну . Там нікого не було... Вже якось не дивно, коли не зайдеш всеодно пусто. 

Пішла в одну із кабінок і почала настоювати голову. Я роздумувала над своїм навчанням. В понеділок , якщо я не піду в академію , то мене відсторонить. Отчислять. І що робити? В понеділок у нас зйомки відеокліпу... Блін , по мірі необхідності і розвитку подій і буду все вирішувати. А зараз у мене гонки.

Я швиденько вийшла з душу обтерлася полотенцем , вискочила в халат і побігла в кімнату. Волосся вирішила не сушити. Довго. Тому перейдемо до одягу. Все чорне. Кросівки - чорні, футболка - чорна , шорти - чорні , перчатки - чорні , гольфи - чорні. Короче , мой цвєт настроєні я чорний . Я одягла довжелезну футболку аж до колін щей гольфи одягла. А шорти , щоб коли футболка забирається , видно нічого противозаконого НЕ БУЛО! Ха. Тільки вибігла з компанії і бац , задзвонив телефон..

– Алло! - сказала я.

– Да, це Алан... Тільки не круги все на своєму місці...

– Бл... ть Алан, не тягни кота за яй... хвоста! Говори - гаркнула.

– Перегони відміняються. Перенесли на наступну неділю. Більшість учасників не прийдуть.

– С...ка! А раніше сказать не додумався? 

– Тільки сам дізнався... Ну не ростряюйся. Все ок , на наступному тижні поганяїш.

– Ооооо, все бувай. А то зараз почнеш мене успокоюватт. Бай-бай.

– Ну , тільки ти не...

– Ага. - перебила я його і відімкнулася.

Чьорт! Завтра у нас репетиція , офігіти. С...ка а не день! Всім пока , я увольняюсь...

Звісно це шутка. Я розвернулася і пошагала впротилежному напрямку від будівлі.

Все-таки післязавтра а академію. Думаючи про це , я переходила через дорогу. І не подивилася на світлофор. 

Повертаю голову , на мене летить джип. Бац , я на полу. Удар не був сильним , мені так показалось. Але нога і на правому боку все-таки болить. 

– Дура! Куди прешся ненормальна! Так важко піднять голову і подивиться по бокам. - кричав на мене водій велазячи з автомобілю.

– Дивись куди їдиш... айййй. Бляха муха... - це була невдала спроба піднятися, але бічна сторона була проти. І виставила свої протести.

– Що? Вдарилась? Буде тобі уроком. - вже виліз хлопчина, так саме хлопчина. Йому років 19. Виглядає як модель. Дуже гарний брюнет. Одягнений він в чорні джинси, білу футболку та джинсовку . А коричневе волосся спадало на одне око.

Я ще раз постаралася встати. І на цей раз успішно, але через біль. Шалену біль. Походу треба в лікарню. В мене кров на чорній футболці видніється. На тому місці де болить. Дкржачись за рану рукою , нарешті підняла очі на хлопця. Реально красивий... Про що це мої мозги думають , треба в лікарню. 

– Придурок, - кинула йому тихенько повернулася і пошкутильгала до лікарні. Це не довго , стекти кров'ю не встигну ,можливо. 15 хвилин всього пішки.

– Що ти сказала!? - обізвався хлопець коли я вже прошла метрів 10. Я не повернулася а продовжила свій рух. Але ні! Придурок вирішив мені висказати все. Але ж больно все-таки...

– Стій! Я кому сказав стояти!? Ти що глуха... - він підбіг до мене і ухватив за ту руку, якою я держалася за рану. Я тільки пискнула , як він побачив руку з якої тече кров. – Це що за на... Ти що приснилась. - він попробував дотрогнутися до місця на футболку де видніється кров. Але я відскочив. - Та стій ти! Я подивлюсь.

– А ти потипу лікар - охрипшим голосом запитала я , і скорчиламь від болі. 

– Щось типу того! Ходім...

– Та не піду я з тобою. Тут до лікарні недалеко. Через п'ять хвилин бу... С* кааа , - простонала я згинаясь навпіл від болю. Він взяв мене за руку і потяг до машини.

– Та заспокійся, не вб'ю тебе! Просто огляну , ти скікаєш кров'ю. В тебе може буди відкритий перелом ребер або ребра. Тобі треба зупинити кровотечіння. І подивитися ногу. Короче , надати першу домедичну допомогу...

Я тільки махнула головою і не втрималася впала на коліна. Він підібрав мене на руки і поніс до машини.

– Ти взагалі , щось їсиш? В мене 13- річна сестра і то , більше важе... 

Він відчинив двері машини і посадив на переднє сидіння.