Ружена має план, Вовк має брудну уяву.

- Ну що ж поробиш. Така наша лицарська доля. Битися можна не на смерть насправді, але…

- От тобі й але. Так тебе той Темний Володар і відпустить живим.

- Ти не шариш, подруго. Ну сама згадай - ніде не сказано, що його не можна поранити. То його вбити не можна.

- Ага. Гол престижу. Ти його пораниш, він тебе вб’є, а Сюзерен відправить наречену до Темного володаря і пошле менестреля до своєї Прекрасної Дами. І все за правилами, все чудово?

Змій невизначено стенув плечима  чого його обладунок аж зарипів.

- Дурня якась. А потім хтось налякає ікону  "Святий Змій Залізнолобий  вражає копієм нечестивця на честь прекрасної дами”?

- Ну насправді він не відправить наречену до Темного. І збирає військо. - Вовк вигулькнув перед нами зі Змієм наче з-під землі прямо на алеї, де ми чемно прогулювались після нашого звитяжного виступу на турнірі.

- Я підслухав. Йому не те щоб дуже залежить на її невинності і всякому такому. То звичайний династичний шлюб, не так., як у нас з тобою, моя Ружено. - вовк тицьнув носом у моє коліно. - Ні від кого б не убуло, якби й послав. Сюзерен і сам такий. Але честь справді задіто. Бо цей давній звичай зазвичай застосовується до селян. 

- Яка гидота. Що в тому шляхетного? - я не розуміла цього.

- Щоб покращити генофонд, типу.  Ну лицарі ж здоровій й витривалі. Не дивись на мене так, Ружено.

- Як так не дивитись? Ти не розтікайся  по древу, про це право всі знають. Ти кажи, чому сюзерен цього краю не згодний, як все по закону.

- Ну кажу ж - приниження, замах на владу й авторитет. Ну й первісток усе наслідує. А якщо він буде не сюзеренів, компрене?  Висока політика, любове моя, то все  через неї. Темний щось задумав щодо нащадків і наслідних володінь, мабуть.

- А, ясно. У мене мислі з’явилися.

- Ти дуже розумна, Ружено я знаю. Але нащо в це влізати? Наречена як раз не проти, війна Верхівки аристократів з Темним  нам не завадить, 

- Послухайте мене, фон. пророцтві не така послідовність. Спочатку троянди руйнують стіни, а війна потім. Нам треба дістатися до  стін першими. Ти ж сам мене вмовляв.

- Ну було таке. Ти мене вражаєш. Все ж вирішила кинути виклик Темному?

- Сама дивуюся. Мабуть, від тебе заразилася ентузіазмом, милий. Але моя думка про інше. Вони явно знають якийсь короткий шлях до столиці, а не оцей по дорозі.А ми плентаємося не знати скільки, ще й зійти з неї без супроводу не можемо, бо загубимося.

- Ну. -  Вовк став лапами мені на коліна й помахав хвостом, наче просив кинути паличку.

- Ми можемо удати з мене ту наречену. Все одно її ніхто не бачив, в тому числі  Темний Володар. Ще навіть портретів не встигли намалювати. 

- А яка різниця? Вовк всівся й почав чухати лапою за вухом, наче  справжня тварина. -Всі ж будуть думати що то вона. Ганьба так і  так - між тим звучало в моїй голові. А Змій нічого не чув.

- А як правильно це подати - ніби  індіанську хитрість, то Сюзерен нам зобов’язаний, у нього буде час спокійно готуватися, стягнути всі сили і вже тоді  йти походом. Можна ще  йому сказати про меч справедливості. І нехай тоді Змій мене супроводжує. Як даму серця. Щоб потім викликати Темного на двобій. Він же і так зібрався. А там  у замку і чаклун, і золота принцеса. І десь поблизу має бути той принц, на якихось копальнях. Отой посланець же повинен супроводити наречену до Темного?

- Ви там про що мовчите, змовники? - не витримав Змій. Не вірю, що з таким виразом Ружена слухає вірші про вічне кохання. А ну кажіть, що надумали.

І ми сказали. А Змій, як не дивно, сказав, що це непогана тактика.

Юстас-Алексу. Агент Лахудра - Темному Володареві.

Донесення.

Мій Найтемніший Володарю!  Вас намагаються ошукати й замість прекрасної злотокосої Ізольди відправили до вас всіх трьох небажаних елементів!

Посланець з імператорської  канцелярії не зволив прийняти й вислухати вашу  довірену Агентку. Сподіваюся ви накажете його стратити публічно за сприяння диверсантам і зловмисникам.

Відправляюсь по їх слідах.

Постскриптум! 

На власні очі довелося побачити розрекламований у пророцтві ефект троянд. Володарю, це виглядає видовищно, але особливої небезпеки не являє. Це просто квіти, хоч і з шипами. 

Основна небезпека в тому, що це частина пророцтва.

Зостаюсь ваша найвідданіша Лахудра і все таке.

- Чуєш,  Вольфе, а ти того принца взагалі бачив?

- Звідки б? Та його ніхто не бачив. То ж давно було. І портретів не показували через питання безпеки. Щоб наймані вбивці не знали, кого вбивати. Правда воно йому не сильно допомогло.

- А як ми його впізнаємо на тих копалинах?

- Не знаю, Ружено. Але то не важливо, моє нездогадливе щастя. Просто кому ти даси меча, а він зможе його взяти до рук, той і принц. 

- Вольфраме фон Ешенбах! Щось заважає мені розсердитись на тебе по-справжньому. Але ти  думаєш не про справи, а про еротичні сцени. Це дуже заманливо. Але якщо нас повбиває Темний, то нічого такого не буде, розпуснику!

- Ти права, як завжди, кохана. - вовк зовсім не виглядав засоромленим. І не переставав уявляти такеее…

- Як подумати, прикмета не проста для виявлення. - сказала я, щоб не так явно роздивлятися непристойні картинки. -  Хто нам дозволить того меча показувати.

- І тестувати.  - додав Змій, який картинок не бачив і не розумів, чого це я почервоніла, мабуть, аж до п’ят.

- Тоді треб попитати всіх, хоч який він з себе.  Може перекази збереглися. - солідно порадив Змій і  продовжив начищати нагрудника свого коштовного обладунку.

- Його з нині живих бачили точно Золота Принцеса й темний Володар. Може ще маг.  -  розсіяно докинув фон, продовжуючи малювати в уяві еротичні сцени зі мною. І уже перейшов  до зовсім невідомих мені способів. - Інших уже на світі нема. Хто сам помер, кого Темний  стратив.