Лахудра проливає кров і плутає всі карти

У що-що, а в політику й ефектні пози Золота принцеса вміє. Імператриця вона була б як мінімум красива й освічена. От тільки принц-вампір з їхньої справжньої  пари - явно не  дуже підходить на це місце. Любов зла. Невже вона не бачить, що він хамло і просто некрасивий? Я не расистка, мені байдуже - вампір на троні чи якийсь інший хижак. Але який імператор з того, хто спочатку думає про поїсти, а не про пророцтво і країну. Та навіть не проте, а хоча б як обійняти наречену, що так за ним побивалася й допомогла визволитись, ризикуючи собою?

Мабуть, на тих копальнях зовсім втратив і манери, і державне мислення.

Але що там він сказав про когось, хто нікому не треба?

- Чуєш, Темний? -  розв'язно продовжив принц-вампір, навіть не кивнувши на знак привітання. - А дай мені цю непотрібну агентку. Користуйся моментом. Так би вона нічого не коштувала, а зараз я тебе за цю страву на вечерю не вбиватиму, просто заберу мечем всю магію і відправлю на каменоломні, як ти мене. Ну або швидка безболісна смерть - на вибір. Це щедра пропозиція, сам знаєш.

Імператор слухав його, ввічливо нахиливши голову набік,  і нічого не відповідав.

Вампір сприйняв це як знак згоди. 

Мабуть, і справді голодний. Тому не бачить, що ніхто  з ним і не думав згоджуватися. Ну може крім принцеси, що зараз була занадто рада йому, щоб думати про погане.

Лахудра стояла ні в сих ні в тих. І її можна зрозуміти.

Якщо Володар накаже - вона повинна піти на вечерю до вампіра. І це для неї, мабуть, буде остання крапля, щоб зрозуміти, якого негідника вона покохала.

Та Змій дуже недипломатично став перед дівчиною.

- Пошукай на вечерю щось інше, п’явка. Кажуть, тут у підвалах повно жирних пацюків. 

Вампір, мабуть, не вивчив уроків від Змія, навіть  двічі перетворившись на попіл. Він точно не знав, що однакові дії призводять до однакових наслідків. І зробив крок до лицаря.

Але тут вчувся голос Золотої.

- Милий,  у мене є дещо краще для тебе. Це кров незайманок, зібрана  в єдину на рік ніч, коли Місяць витягує росу з  квіток папороті.  Я берегла її на наше весілля. Але зараз я така щаслива, що  більш щасливою, мабуть, уже ніколи не зможу бути.

І в її  руках з’явився великий бокал з прозорою рідиною, яка моментально почервоніла.

По тому, як Темний скривився, я здогадалася, що цей фокус Золота практикує досить часто.

Вампір відвів руку вбік, не зводячи очей зі Змія.  Ага все ж згадав, у чому смерть Кощієва. Тобто вампірова. 

Хоча може зараз нап’ється крові, відновить сили, зробить собі захист і від вогню. Золота вклала в руку нареченого бокал. Вампір підніс руку з келихом червоної рідини до рота, і рідина миттєво зникла.

Вампірячий принц вдоволено облизнув губи тонким синім язиком.

- Дуже непогано, моя мила! Дуже непогано. Не так смачно, як кров цієї дівчини, що відродила мене до життя. Але теж божисто.

Золота вдячно посміхнулася.

- У цього замка нарешті з’явиться хазяйка, що знається на напоях! - проворкував принц з несподівано ніжною інтимністю.

 І вони з Золотою закохано подивилися в очі одне одному.

- Але розумієш, це дуже мало після довгого голоду. - розвів він руками. -   Мені треба  відновити сили.

Вампір через плече подивився на Темного, що с добродушною цікавістю спостерігав за  цією сценою. 

- Ну то як, Темний, віддаєш мені свою осоружну Жабу на вечерю? Чи дозволиш цьому блазневі за тебе вирішувати? - і принц презирливо тицьнув пальцем з довгим гострим кігтем у Змія.

Темний нахилив голову на інше плече, розглядаючи вампіра, наче птах. Він явно забавлявся, а принца це явно починало бісити.

- Що,  теж залізодефіцит? - несподівано добродушно запитав імператор  у свого майбутнього ката. - Такий світ недосконалий. Всього не вистачає - і магії обмаль. і заліза. Тому, мабуть, тут вампіри й розплодилися, що ніяк інакше заліза не роздобудеш. - імператор повторив жест принца, тицьнувши у нього довгим пальцем. -  Признавайся,  то ви драконів винищили тут, бо у них в крові того заліза багато було?

- Га? - якось зовсім неаристократично перепитав принц-вампір. 

Видимо від голоду уже й слух втрачає.

- Драконів, кажу, ви винищили? - голосно, як глухому, повторив Темний.

- Ніхто їх не винищував, хоч і треба було б. Вони самі звідси пішли. Для них тут нічого цікавого давно не залишилося. Вони собі інший світ знайшли. Зі справжніми скарбами, дівицями, які їм можуть народжувати дітей. А тут їм нудно було. Що їм, красивим - знялися й полетіли. Вони ж можуть переміщуватись між світами, коли треба. То ж дракони - тонна сирої магії з крилами.

Тут уже  Імператор потер руки.

- Так це правда - про переміщення?

- Правда. - роздратовано відповів принц, явно невдоволений тим, що в його словах сумніваються.

- Як мило. - протяг Темний. -  Он значить що не так з цим мечем. Чому він не вписується в систему.

- В яку ще систему?  В тебе він чудово впишеться, Темний, якщо ти ще трохи мене роздратуєш. Дивись на мене. Я твій вирок. Он мій меч, він твою голову з плеч, як той казав.

- З плечей. - педантично поправила принца  освічена Лахудра.

- Вечері слова не давали.  -  перебив її принц-хамло.  - Так  що, Темний, міняєш цю непотрібну дівку на безболісну смерть?

- Мабуть, ні.- задумливо протягнув Темний. - А ти міняєш меч на трон і моє зникнення з цього осоружного світу назавжди?

Лахудра вражено подивилася на Володаря.   

Та й ми всі явно не чекали, що він почне торгуватися за своє життя. Якось воно було не дуже велично, не підступно і не саркастично. Не в його стилі - зовсім.

Принц  засміявся знайомим противним сміхом.

- Гадаю, відповідь негативна. - безтурботно сказав темний. - Ну що, Лахудра, хочеш на вечерю до вампіра?

Лахудра подивилася на нього так, як він роздивлявся вампіра - спочатку схиливши голову на одну сторону, потім на іншу.