1 Розділ. Знайомство зі мною.

Я Моллі, звичайна дівчинка, яка є четвертою місячною принцесою, дівчинка, яка змушена рятувати світ від зла і робити це сама, а після своєї місії повернутися додому, а саме... Але, що я вам це розповідаю, давайте все по - порядку. 
Мій Звичайний ранок. Виходячи зі своєї кімнати, з кухні запахло смачними маминими млинцями. 
- Ти мене виманюєш з кімнати запахом своїх млинців? - запитала я, посміхнувшись. 
- Так, ти все вгадала, моя маленька Моллі, - сказала мені мама, доторкнувшись до мого носа. 
- Ну мамо, я вже не маленька! - відповіла я, - мені вже тринадцять, через місяць чотирнадцять. 
- Ну і що? Для мене ти завжди будеш моєю маленькою принцесою, - відповіла мама і підійшовши поцілувала мене в голову і додала, - аж не віриться, що ти у мене вже така доросла, як вчора ти була така маленька і... - мама чомусь не продовжила. 
- І, що мам? - запитала я, тому, що мама, щось не договорювала. 
- І ти була нашою маленькою місячною принцесою, - відповіла мама, посміхаючись.
Мамина посмішка завжди мене заспокоювала. До речі, мою маму звуть Агата, мені дуже подобається це ім'я і я завжди хотіла, щоб мене так назвали, а тому постійно в дитинстві набридала мамі запитаннями, чому ж вона мене не назвала Агатою. А мама завжди відповідала, що їй дуже сподобалося ім'я Моллі, тому я Моллі. А ще в мене є тато, ви, що думали, що в мене немає батька? Ні, він у мене є, і він у мене чудовий, я його дуже люблю. До речі забула вам його представити, його звуть Гріір, так, так з двома буквами і. Мій батько чудовий і вони дуже гарна пара з моєю мамою. В нас досить дружна сім'я. 
- Ну добре мамо, я іду вмиюся, одягнуся і прийду поїм, - сказала я мамі і пішла в свою кімнату. 
Я одягнулася, вмилася і пішла на кухню, бо не могла стриматися від запаху маминих млинців. 
- Ммм, смачно пахне! - сказала я, вдихаючи запах смачних млинців, - не можу втриматися, - я потягнула руку до млинця. 
- Смачного, - побажала мені мама.
- Дякую, - мені подобалася мамина їжа, я її любила завжди.
- 8:00, тобі не пора в школу? - запитала мама, дивлячись на мене.
- Ой точно, я забула зовсім, добре тоді я йду, - я обійняла маму та попрощавшись з нею, взяла рюкзак і пішла у школу. 
Від школи жила я недалеко, тому і йшла не довго. Сказати, що я не люблю школу, не можу так сказати, бо вчусь я досить не погано. Також я маю двох найкращих друзів Роуз та Джордж.
Так, серед моїх друзів є хлопець - це мій найкращий друг, ми з ним дружимо вже п'ять років. З Роуз я дружу більше, десь сім років. Вони єдині друзі, які знають мене на всі сто відсотків.
До школи я йшла досить швидко, так, як запізнювалася. Я не звикла запізнюватися, але сьогодні чомусь проспала.
Дійшовши до школи я побачила біля неї Роуз та Джорджа, я підійшла до них, адже ми кожного ранку зустрічалися біля школи.
- Привіт, - сказала я підходячи до них.
- О, Моллі привіт, - сказала Роуз обіймаючи мене.
- Привіт, - додав Джордж.
- Друзі, як провели вихідні? - запитала я, адже сьогодні був понеділок.
- Чудово все, ти як? Що робила на вихідних? - запитав у мене Джордж.
- Як завжди нічого нового, але мама якась дивна сьогодні рано була! - відповіла я, знов згадавши ситуацію зранку.
- Чому? Що сталося? - запитала в мене з подивом Роуз.
- Я сама толком не зрозуміла, ми розмовляли і вона мені сказала, що аж не віриться, що ти у мене вже така доросла, як вчора ти була така маленька і мама чомусь не договорила! - відповіла я чомусь засмучено, хоч рано мене не хвилювало це.
- Все нормально, я не думаю, що вона щось приховувала від тебе цілих тринадцять років! - відповів заспокоюючи мене Джордж.
- Так, все нормально! - додала Роуз.
- Ну добре, я теж думаю, що вона нічого не приховує, можливо просто задумалась! - відповіла я і одразу додала, - до речі, який у нас перший урок? 
- Історія, - відповіла мені Роуз.
- Добре, ну ходімо тоді на урок! - відповіла я і ми зайшли в школу.
Як тільки ми це зробили нас одразу ж зустріла моя « подруга ».
- Дивіться хто прийшов, Моллі і її друзі! - сказала вона нам.
- Припини Софі! - відповіла я їй спокійним голосом.
- А ти, що так за друзів захищаєшся, чи за себе? - запитала вона в мене.
- Я просто хочу, щоб ти відстала від нас! Якщо ти від нас не відчепишся, тобі це ніякої користі не принесе! - відповіла я, все ще спокійним голосом.
- А ти навчилася відповідати мені, я бачу! - сказала вона мені у відповідь.
- Ні, я просто хочу, щоб ти не чіпалася до нас, просто без причини! Тай тебе он твої подружки чекають! - сказала я і пішла, обійшовши її.
Софі моя відповідь розізлила, вона хотіла, щоб я з нею сперечалася, але я не хочу тратити на пусті сварки свій час. 
- Софі явно не сподобалася твоя відповідь! - сказала мені Роуз.
- Так, але мені це теж вже набридає! - відповіла я, йдучи до кабінету.
- Ти молодець! - сказав мені Джордж.
- Так, наша Моллі найкраща! - додала Роуз.