3 Розділ. Розгадка знайдена.

А що якщо я місячна принцеса? 
О ні, це неможливо, я ж така, як і всі. О Боже мій! Невже це все таки правда, я попросилася у вчительки вийти, після того, як вийшла я вирішила піти у бібліотеку, щоб більше прочитати про цю легенду. Прийшовши в бібліотеку там сиділа місіс Олівія. 
-Доброго дня, - сказала я і одразу додала, - мене попросили взяти деякі книги, можна мені їх пошукати? 
-Доброго дня, звичайно Моллі! – відповіла мені з посмішкою місіс.
Я почала йти до відділу де лежали книги з легендами. Знайшовши відділ я почала шукати цю легенду, але нічого не знайшла. Я розчарувалася, так, як закінчився урок і продзвенів дзвінок, а я так нічого і не знайшла. І ось я вже виходжу з бібліотеки, попрощавшись з місіс Олівією, я помітила у неї на столі книгу, яка називалася « Легенда про Місячну принцесу » і так це була вона. 
-Місіс Олівія, можна у вас ненадовго позичити ось це! – сказала я і показала на книгу, яка лежала у неї на столі. 
-Звичайно, її брала місіс Емілі, а я ще не встигла віднести на потрібну поличку, але якщо тобі потрібно то бери, - відповіла посміхнувшись.
-Дякую! – сказала я, взявши книгу.
Щоб мене ніхто не бачив, я  вирішила піти в їдальню, зазвичай там мало народу. 
Коли я прийшла туди, то там і справді не було ні душі. Я сіла відкрила книгу і почала гортати сторінки, як виявилося тут було зібрало близько тисячі легенд. І ось вона сторінка на якій та сама розповідь. 
Я почала перечитувати і, як виявилося вчителька не все розказала. Є один нюанс, який є важливим для мене, кожну місячну принцесу звуть по особливому, але в кожному імені є буква О, як наприклад перша місячну принцесу звали Хлоя, другу Лола, третю Зоуі, ім’я четвертої принцеси достовірно не відомо. Місячних принцес ще називають місяцем народжені або Місес, початок слова місячна і закінчення принцеса. 
-Не може бути, - сказала я і в цей момент в їдальну вриваються Роуз та Джордж.
-Що сталося? – здивовано відповіла я, ховаючи книгу.
-Це ти ще питаєш? Ми тебе всюди шукали? Ти маєш совість?! – віддихуючись сказала Роуз, прикрикуючи.
-Що такого в тому, що я хотіла побути сама? Почитати! - сказала я, показавши на книгу.
-Це на тебе не схоже! – відповів Джордж.
-Отже ти мене не знаєш! – сказала я йому у відповідь.
-Можливо, адже ми ж тобі не друзі, раз ми тебе не знаємо?! Ти ж ненавидиш книги? Хіба не так? – відповіла Роуз, знову прикрикуючи.
-Що ти хочеш від мене почути? Ви мене знайшли, ось і добре! Що ви хотіли запитати, якщо нічого, то можете йти, я хочу побути сама!! – відповіла я, вже прикрикуючи.
-Так значить? Почати сварку з нічого? – відповіла вже спокійніше Роуз.
-Я не починала сварку, ти прибігла і почала кричати на мене з за того, що я хотіла побути сама і почитати! Якби я хотіла, я б вас набрала! – відповіла я, все ще прикрикуючи.
-Що ж Джордж я думаю нам немає, що тут робити! -  сказала Роуз, подивившись на Джорджа. 
-Бувай! – після цих слів Джодж пішов за Роуз.
-А ще, ти нічого не забула? – повернувшись, запитала у мене Роуз і показала мій рюкзак, який вона в цей момент викидала у відро для сміття.
-Ні, що ти робиш? – крикнула я їй, але моя сумка лежала в смітнику, а я стримуючи сльози, почала діставати її звідти. 
Діставши її з смітника, я сіла на землю та почала плакати. Мені було незрозумілою поведінка Роуз. Ми дружимо вже так довго. Я плакала ще пів години. Просто сиділа і плакала, зі мною таке було вперше. Я просто надто сильно дорожила нашою дружбою, тому так відреагувала. Я не знаю чому, але після того, як я здогадувалася, що я місячна принцеса, а стала інакшою. Просто раніше я на таке могла навіть не відреагувати, а тут, аж заплакала. 
Коли я заспокоїлася, то взяла книгу та попрямувала на вихід із їдальні. В мене попереду було ще шість уроків, а я не знала, як їх витерпіти після того, що сталося. 
Коли я йшла по коридору, то знову зустріла Софі.
-А де ти вже своїх друзів загубила? – запитала вона в мене.
-Софі не зараз! – відповіла їй я.
-Що так грубо? Вже напевне посварилася так? – запитала знову вона в мене.
-Тебе це точно не стосується! – знову відповіла їй я.
-Чому ж, мені цікаво! – після її слів, я просто зайшла в кабінет, де в нас мав бути урок літератури. 
Я сіла на саму останню парту другого ряду.
Тут продзвенів дзвінок і в клас зайшла вчителька.
-Доброго дня діти! – сказала приємним голосом вона нам.
-Доброго дня! – відповів клас хором.
Я не хотіла бути присутня на цьому уроці, а тому просто вирішила зануритися в читання цієї книги. Вона виявилася досить цікавою, я прочитала багато легенд, та відкрила для себе багато цікавого. 
Я не помітила, як пройшов урок і всі покинули клас. Я вийшла сама остання і цілий день ходила одна, оскільки Джордж та Роуз були вдвох. Я вперше відчула себе одинокою. Навіть Софі мала подружок, а я була одна, просто одна…