МІсячне Танго

РОЗДІЛ 10. НЕДОТРИМАНІ ОБІТНИЦІ

В ту ніч випускного балу вони кохалися біля каплички ледь не до світанку. Василь здавалося не міг насититися втіхою шаленства любощів, а Наталка й сама не проти була до самого денця випити той невичерпний бокал медового блаженства яке щедро дарував їй коханий. Тільки коли небо над головою помітно проясніло, а на траві з’явилася прохолодна ранкова роса вони залишили копицю сіна та повернулися в сільський бар де не припинялося гуляння випускників.

Наступні два місяці літа промайнули для дівчини наче в казці. Цілими днями вона поралася вдома по-господарству та наполегливо готувалася до вступу у університет. А надвечір поспішала на побачення до Василя, щоб на їхньому заповітному місці знову й знову віддаватися у владу інтимним забавам. Спокуса  між ними була настільки великою, що Наталя не раз ловила себе на думці, що просто шаленіє від однієї згадки про атлетичне тіло парубка, про його жагучі поцілунки й пристрасні обійми. Що один запах юнака, одне сказане ним слово й кинутий погляд доводить її до повної знетями. З ним вона була просто щасливою і цим усе сказано.

Та всяке щастя має своє закінчення. З приходом осені наближалася до завершення й казка їхнього кохання. Наталя мала їхати навчатися в далеку столицю й вони мусіли розстатися. В ніч перед від’їздом юнка була особливо пристрасною з хлопцем. Здавалося дівчина не могла вдосталь насититися його близькістю, не вміла вгамувати свою темпераментну вдачу, не хотіла сприйняти те, що незабаром у неї уже не буде так часто цього задоволення.

Після чергового феєричного блаженства, під час якого Наталка, навіть на якусь мить втратила свідомість від насолоди, дівчина перевернулася на живіт й бавлячись соломинкою несподівано-серйозним голосом промовила:

– Васильку, пообіцяй мені одну річ.

– Яку, мила? – ще не відійшовши від любовного шалу поцікавився парубок.

– Поклянись мені, що незважаючи ні на, що ти назавше збережеш в пам’яті ось цю ніч. Заприсягнися, що навіть якщо нам і не судилося долею бути разом ти ніколи не забудеш цього мого поцілунку.

І не встиг юнак й слова мовити у відповідь, як Наталка нахилилася над його обличчям та ніжно поєднала свої вуста з губами Василя. Руки дівчини обхопили голову парубка, з грудей вирвався млосне зітхання, а поцілунок коханого вийшов з такою жагучою пристрастю на яку вона лише здатна була тоді. Дівчина подарувала хлопцеві такий феєрично-чаклунський поцілунок від якого у обох надовго перехопило подих. Вона наче прагнула передати йому всі ті свої підсвідомі бажання, потаємні прагнення та нехитрі сподівання, що давно вже вирували у її душі. Наталя наївно надіялася, що цим символічним вчинком зможе назавше увіковічнити їхні палкі стосунки.

На жаль цим мріям дівчини не судилося справдитися. Реальне життя виявилося набагато складнішим ніж тоді уявлялося Наталі в селі. Велике місто зі своїми звичаями та традиціями заполонили всю уяву недосвідченої юнки. Широкі бульвари й просторі проспекти неабияк вразили її сільську свідомість. Приїхавши на навчання в столицю вона наче потрапила в казку де все було незвично та до певної міри неймовірно-казково. Зачаклована новим життям Наталка надовго втратила відчуття реальності. Захоплена побаченим вона все більше й більше віддалялася від Василя. Незвідані досі враження, пригоди та розваги робили минуле існування в селі чимось схожим на якусь чудернацьку легенду. А чисельні багаті та щедрі залицяльники швидко запаморочили голову юній красуні. Під їх впливом вона непомітно забула про все те дороге й цінне, що було важливим для дівчини в недалекому минулому.

Тож не дивно, що коли на другому курсі в її житті з’явився «крутий» та заможній Михайло дівчина не змогла довго встояти перед його вишуканими компліментами й цінними подарунками. Зваблена неабияким шармом новоспеченого кавалера сільська красуня особливо не задумуючись швидко погодилася стати його дружиною. Про те, що своїм вчинком вона розбиває серце хлопця, який вірно й терпляче чекає на неї вдома тоді не думалося. Як і не замислювалася про можливі наслідки такого скороспілого рішення, та про ті незгасимі почуття й спогади, що жевріли в глибині дівочої душі.

Їх розтавання було швидким і практично без особливих емоцій. Наталка просто при черговому візиті додому зустріла Василя та сказала, що між ними все закінчено, що вона вже заручена та має намір скоро вийти заміж за іншого. Хлопець, який вочевидь вже морально підготував себе до подібного розвитку подій, не задавав зайвих питань, на диво не кричав і не скандалив. Сухо побажав щасливого майбутнього і мовчки покинув її. Оця небагатослівна сцена розлуки з першим коханням назавше закарбувалася в свідомості Наталки, ставши своєрідним символом тої провини якої вона не спокутувала і по сьогоднішній день.

Більше вони не бачилися. Наталка все рідше й рідше приїздила в рідне село. Навчання в університеті і новий кавалер забирали практично весь її час. Хоча інколи й кортіло ще хоч раз зустрітися з колишнім хлопцем і спробувати пояснити свій негідний вчинок. Не вдалося. Дальше було бучне весілля після якого молода жінка взагалі перестала з’являтися в батьківській хаті. Своя сім’я, відповідальна посада, безліч буденних клопотів і звичайна життєва суєта на довгі роки загнали спогади про Василя у глибоке підпілля Наталчиної свідомості, в найпотаємніші закутки її душі.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше