РОЗДІЛ 12. І ЗНОВУ ВБИВСТВО

Старший оперуповноважений ДБР Паненко сидів набурмосений і сердито тер двома пальцями своє непоголене підборіддя. Невдоволення чоловіка було легко зрозуміти, якщо врахувати, що справу про вбивство, яку йому доручили розкрити, вже третій день безнадійно тупцялася на одному й тому самому місці. Всі зачіпки, які лише у нього були не дали поки що ніякісіньких позитивних результатів, всі ниточки розслідування миттєво рвалися, варто було тільки йому взятися за них.

Ба, більше, кримінальна справа ставала все складнішою і заплутанішою. У ній невпинно з’являлися нові незрозумілості та постійні перепони. От взяти хоча б останній напрямок котрий обіцяв якийсь прорив у пошуку вбивці. Згідно показам охоронців будинку, де знаходився офіс компанії «Fashionable Building Ltd.», у ніч злочину нікого стороннього, окрім самого Шпаченка, там не було. Але всі офісні приміщення знаходилися під невпинним відеонаглядом і контролем сигналізації, а тому вартові понадіявшись на всемогутню електроніку були не надто пильними на своїй вахті.

Ретельна перевірка всіх охоронних систем показала, що вони були напередодні зламані напрочуд вмілим хакером. На момент вбивства сигналізація виявилася майстерно відімкнена, а камери спостереження тимчасово зациклені на показі однієї і тієї самої картинки. По факту в офіс компанії могла непомітно потрапити будь-яка людина, яка знала планування будинку і мала наміри вчинити вбивство. Судячи з того всього, а також зважаючи на те, що постріл було зроблено практично впритул, сам загиблий був знайомий зі своїм вбивцею і не чекав від нього якоїсь небезпеки.

Фахівці комп’ютерної техніки бюро не даремно отримували свою зарплатню. Вони якимось хитромудрим чином зуміли вияснити хто саме зламав систему безпеки будинку. Часу це дійство зайняло чималенько, та результат свій все ж дало. Зловмисником виявився нічим непримітний працівник тої ж таки компанії «Fashionable Building Ltd.». Звичайний собі програмний адміністратор з фінансового відділу будівельної фірми у котрого вистачило клепки в голові здійснити таку хитромудру справу.

Здавалося ось тобі й перший успіх. Дзуськи. Пошуки вправного хакера закінчилися ще не встигши й початися. До Паненка зателефонував начальник служби безпеки «Fashionable Building Ltd.» і повідомив, що знайшов підозрюваного мертвим у своїй квартирі. Тепер цей чоловік сидів перед старшим оперуповноваженим і з відстороненим виглядом терпляче відповідав на запитання слідчого.

– То ви значить цілком випадково потрапили до помешкання вбитого? – задав чергове запитання Паненко.

– Чому випадково? – здивовано здвигнув плечима допитуваний. – Працівник бухгалтерії не прийшов зранку на роботу, на телефонні дзвінки не відповідав, от я й вирішив навідатися до нього до дому.

– І часто сам начальник служби безпеки такої великої компанії провідує всіх прогульників роботи?

Старший оперуповноважений глузливо глянув чоловіка що незворушно сидів навпроти нього.

– Не всіх. Та тут була деякі специфічні причини для цього.

– Які? – нетерпляче гаркнув Паненко.

– Це конфіденційна інформація.

– Хочете мати проблеми через перешкоджанню слідству?

Тепер вже допитуваний глузливо глянув на слідчого, однак мову і дальше вів напрочуд серйозним тоном.

– Ні, не хочу, але те що дальше скажу нехай буде не для протоколу.

– Гаразд, – відразу погодився старший оперуповноважений і вимкнув диктофон.

– Справа в тому, що у нас були свої підстави для пошуку цього клятого бухгалтера.

– І що це за такі підстави? – нашорошив вуха Паненко.

– Сподіваюся ця інформація залишиться між нами? – запитав начальник служби безпеки, і отримавши ствердний кивок головою слідчого, продовжив. – У нашої компанії нещодавно виникли деякі фінансові труднощі. Як ми встановили, до використання певних нечесних схем причетний безпосередньо саме цей працівник бухгалтерії. От я й навідався до нього, щоб побалакати начистоту. На жаль знайшов вже мертвим. Судячи з вигляду бідолаху напевне отруїли ще минулої ночі.

– Тобто, ви хочете сказати, що вбитий обікрав компанію, але ви до його смерті не маєте ніякого відношення?

– Саме так. Та й який нам було сенс його вбивати, якщо поцуплені гроші, і то гроші величенькі, так і не знайдено? А допитати цього негідника і щось путнє від нього дізнатися, я на превеликий жаль не встиг. Вияснення того, що це саме він здійснив крадіжку зайняло чимало часу і я елементарно запізнився. Така от невесела історія.

Начальник служби безпеки замовк і Паненко відразу зрозумів дві речі. Допитуваний більше нічого важливого йому не скаже, а те що вже сказав заслуговує на цілковиту довіру. Старший оперуповноважений знову опинився біля розбитого корита, хоча у справі яку він розслідував тепер на кілька загадок стало ще більше.