Muerte Blanca, сеньйора

Розділ 24



Алія 

— Я не буду приймати участь у цьому. Ми все зрозуміли там, у тому будинку. Достатньо з мене. Яніна зникла Яна. Що ще ти від мене хочеш? — Майже кричу на Тимура я. 

Згадувати про Яніну важко, а він пропонує ще більше зарунитись у її постать. Все вже і так зрозуміло. Я не хочу рити під неї. Вона не вчинила нічого протизаконного. Досить. 

— Ми не довели справу до кінця, Алія, допоможи, прошу... 

— Ні. Я не бачу в цьому сенсу. Для чого? Якби у Муерте було бажання, вона б відкрилась людям. 

— Добре, як знаєш. Ще одне запитання. Які квіти подобаються Кароліні? 

— Я не знаю... Ми знайомі трохи більше тижня. А для чого це тобі? — Цікаво, бо Кара ще не телефонувала. 

— Я запросив її на розмову, адже... 

— Адже вона дуже гарна в сексі і ти нарешті знайшов свою п'яну красуню? — він кидає в мене папку з якимись папірцями. 

Я сміюсь та втікаю від нього у свій кабінет. Чую, як Тимур просить мене сходити кудись далеко та ще більше регочу. 

Настрій взагалі чудовий. Після будь-яких розмов з Яніною я стаю щасливіше. Це важко заперечувати. 

Окрім Яніни, я ще думаю про гостей. Німеччина. Господи, я бачила їх сотню років тому, чому саме я повинна з ними завтра зустрічатись? Я б краще посиділа десь з Кароліною... 

*** 

— Аля, божечки, як же ти виросла!!! — Відразу почала Анна. 

Я не бачила їх усіх дуже давно і впізнала, лише по великій компанії, а ці люди зрозуміли, що я це я одразу... Побажайте мені сил та терпіння. 

У перед одразу вийшла Ніка. Єдина людина, яку я не проти тут бачити. Вона була раніше трохи дивна, але хоча б буде з ким порозмовляти. 

З ними був чоловік Анни, її молодший син, Ніка та ще одна незнайома мені дівчина. Її вигляд... Вона робить з себе щось максимально круте, хоча сама з себе навряд чи щось представляє. 

— Гаразд. Пропоную почати з театру опери та балету. Там вийдуть гарні фото. 

Поки йшли до театру, який був не так далеко від роботи, я декілька разів прокляла момент, коли погодилась з ними ходити. Почнемо з того, що Ніка максимально дивна і я переключилась на її брата. З ним було набагато цікавіше. Кожну хвилину Анна фотографувала усе, що бачила. Ми не дійшли навіть до театру, а в неї вже під триста фотографій. Для чого?
Але саме цікаве — це та незнайома дівчина. 

— Слухай, з тебе виходить жахливий екскурсовод, навіщо показувати якийсь театр? Вони і в нас є. 

- Вау, справді? Не знала. Але, щоб хоча б зробити вигляд, що в тебе є мозок пропоную сфотографуватись на фоні чогось розумного. Всередину тебе все одно не впустять, — я оглянула її з ніг до голови та пішла вперед. Коли це закінчиться? 

Коли ми дійшли до потьомкінських сходів, я вже не відчувала ніг та хотіла впасти де-небудь, тому наверх не пішла. Зі мною залишилась, як ви думаєте, хто? Мадмозель драмма, її високість, як вона може ходити по таким жихливим східцям? 

— Це просто жахлива екскурсія містом, я не розумію, як вони могли обрати тебе! — вередувала дівчинка, а мені була смішно. 

— То ти ревнуєш мене до свої друзів? — захотілось її провчити. Алія бін Дильшат без пригод не витримає і хвилини, ви що! — До речі, на тобі сидить оса, і якщо ти не перестанеш так сильно жистикулювати, вона вжалить тебе і з тобою точно ніхто не буде дружити. 

Вона почала бігати по сходам та намагатись прибрати осу, а я лише сміялась, бо казати їй, що ніхто кусати її не збирається занадто не цікаво. 

*** 

Кароліна 

— Привіт! Як ти там? Жива ще без мене? — Це була Інна. 

— Якраз хотіла телефонувати! Вибач, що так довго не розмовляли. Вся у справах. То, що ти хотіла? Якщо у клуб, то я не проти, — Треба кудись йти та десь гуляти, бо я збожеволію. 

— Та ти що! Вперше я телефоную не за цим і вперше Каролінка згодна, який жааах. 

— Ой, та досить вже скиглити, кажи. 

— Батьки поїхали з міста та попросили посидіти з братом, а я сьогодні на побаченні, допоможи! Він вже достатньо дорослий, але мама важає, що одну ніч один він не витримає. Переночуй в мене з ним, бо в мої плани не входить нянчити малечу! 

— Ага, тобто в мої входить? — сміюся я, хоча вже знаю, що погоджусь. Дениса я знала давно. Непоганий хлопчик у своєму світі, але ж саме такі люди цікавіше за інших? 

Саме через це я переїхала в центр. Квартири жахливі, ціни високі, але людей, які надихають більше. Це їх світ. Вони тут надихаються, а я хочу надихатись ними. 

— Ну будь ласка! З мене похід в кіно! Оберу для тебе найкращий фільм. 

— Та добре-добре, я згодна. Ввечері буду в тебе, ти попередь його лише. 

*** 

З Тимуром я зустрілась поряд з потьомкінськими сходами. Звідси набагато швидше можна було б потрапити до брата Інни. 

— Привіт, Кароліно, це тобі, — у моїх руках опиняється букет квітів. Ромашки. 

— Боже мій, дякую. Це приємно... То чому ти покликав мене на розмову? — Сідаю на лавку поряд з ним. 

— Розумієш... Алія все мені розповіла. Та ніч у клубі... 

— Я знаю. Алія і мені розповіла, що то був ти. Ніч була непогана, якщо не зважати на те, що я нічого не пам'ятаю. Можливо, ми продовжимо спілкування, але це залежить не від мене. 

— Каро, я б хотів продовжити це спілкування. Можливо, ми спробуємо... — він намагається взяти мене за руку. 

— Гей, спокійно, хлопчик. Секс не значить, що ми почнемо зустрічатись прямо зараз. Ми могли б і не дізнатись нічого один про одного, якби не Алія. Я не знаю тебе зовсім, тому треба час. — Я дивлюсь на годинник та розумію, що треба йти. Швидко попрощавшись прямую у сторону сходів. 

Тимур... Він гарна людина, але я не впевнена, що мені потрібні відносини зараз. Хоча кого я зараз намагаюсь обдурити? Я хочу розвиток відносин з Андрієм, а не з ним. Він там бігав за Алією? Нехай бігає і далі, можливо, зможе переплюнути Микиту (на мій погляд, його переплюне кожен), тому ця зустріч просто не мала сенсу.
 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше