Мурашнині стежки до квітки

У тепленькому і затишному мурашнику спав собі мурашка Джо. Крізь сон він почув шум, який лунав аж до його кімнати.
- Джо, Джо, досить спати! - знову звучав знайомий голос. Це найкращий друг Стів. Чому так голосно він кричить? - подумав Джо.
-Джо, мерщій вставай! Вже зовсім над вухом лунав цей крик.  Відкривши очі, побачив свого найкращого друга! Він був дуже бадьорий і веселий.
-Вставай, сонечко вже високо піднялось! Невже ти забув про сьогоднішній день?
Джо підвівся і здивувався, немає нікого, тільки мурашка Стів, який активно бігав по кімнаті.
-Так, сьогодні особливий день, я так довго спав - з просоння сказав Стів!

Усі мурашки чекали цього дня. Адже зі сходом сонця розцвітає їх улюблена квітка. У неї ніжний солодкий аромат, найсмачніший нектар, який полюбляють не тільки бджілки, але і різні комашки. Мурашки люблять солоденьке, ось чому вони чекали цього дня. Джо і Стів швиденько одягнулись та вибігли зі свого дому. Вони повинні встигнути набрати у свої стаканчики солоденького, пахучого нектару. Друзі добре знали дорогу де росла квіточка. Мурашки побігли на випередки граючись. 
- Я перший - кричав Стів, що біг по листочку. 
- Ні я перший - кричав Джо котрий біг по довгій зеленій травичці. Вони одночасно вибігли на місточок. Під тим місточком текло чисте, прохолодне джерельце. Потім бігли по гілочці та нарешті зупинились. Саме тут на галявинці росла квітка, яку обожнював цілий мурашник. «Вона надзвичайно красива!» - сказав Стів. Маленькі бешкетники вперше у житті побачили її. Щодуху, швидесенько почали вибиратись по стеблі  до самого верху. Друзі вибігли на квіточку і присіли на пелюстці. Виявляється вони були не одні. Тут зустріли кілька інших мурашок.

- Ура, прибігли! - вигукнув Джо і всі мурашки разом весело засміялись.

**********************************
Якщо вам сподобались пригоди мурашок, прошу оцінити зірочками, та підписатись. Для мене це дуже важливо!