Ім’я зі смаком мигдалю

Я хочу повернутися на місце, де я пролив невинну кров. Зло в мені починає мислити про життя після смерті Марії – у неї ім'я було зі смаком мигдалю. Красиво тоді кров, як гейзер, текла по оголеному тілу та камінням. Ох, якби все тоді вийшло, й за неї не заступився дерев'яних справ майстер. Або губернатор із Понтіди, який мене кинув на острів Родос.

Гарячі, спекотні, жовті дні з запахом гріхів і ліків у моїй власній психіатрії.