Між світлом та темрявою

Глава 13

Елі

День сьогодні задався з самого початку.  Я зуміла знайти таке бажане приміщення, і вже навіть оплатила його, а тепер на радощах прямую в магазин Ліама.  Нам потрібно поговорити про те щоб одразу ж замовити потрібні книги і прилеглі до них товари, щоб після невеликого ремонту приміщення навести там порядок, розставити все по полицях, і відкритися без зволікання.
Я заскакую в найближчий магазин за пляшкою води тому що спрага мучить мене всю дорогу. Не очікувала що в березні місяці погода нас порадує таким яскравим сонцем і тихим днем.
 - Елісон?  - чую позаду себе знайомий голос, якого вже не чула давно.
 - Меган?  - повертаюся до рудої дівчини.
 - Не можу сказати що це приємна зустріч.  - хмикає вона.  Теж мені здивувала!  Я точно так само - не особливо рада її бачити.
Але щось у ній змінилося.  Меган виглядає якоюсь більш спокійною і змученою - зовсім не схожа на ту зарозумілу стерву, бачену мною раніше.
Аби з нею розмовляти, та нам і нема про що, я розвертаюся до виходу.
 - Стривай!
Менше за все мені хочеться псувати такий хороший день її черговим їдким зауваженням, тому я зупиняюся чисто з ввічливості, але досить неохоче.
 - Що ще?
 - Та перестань!  Нам нема чого більше ділити.
 - Але нам і розмовляти більше нема про що!  - перебиваю я.
 - Можна задати тобі питання?  - дивно що вона стала такою чемною.  Мені не хочеться тут перебувати поруч із нею.  Але цікавість бере верх.
 - Задавай.
 - Ти не писала заяву на Томаса?  Ну після того випадку ... ти розумієш.
Її питання дивує мене і бентежить.
 - Ні.  - навіщо вона у мене про це запитала?
 - Просто ... дівчата скривджені Томом згрупувалися і написали на нього заяву.  Думала ти теж їх підтримала.


Схоже у нього проблеми.  Тома мені не особливо шкода.  За те як він поводився з дівчатами він повинен бути покараний, але до Меган я зараз чомусь відчуваю жалість.  За фактом вона звичайно ж стерво, але нешкідлива.  Більше мелить язиком ніж робить гидоти.
 - Його заарештували?
 - Так.  Томасу світить термін.  - вона раптово замовкає, нервово заправляє пасмо рудого волосся за вухо, дивлячись кудись в бік, потім повертає погляд на мене.  - Добре, мені вже час.
Розмова вийшла досить незвичною, але мабуть арешт брата вибив її з колії.  Меган йде і я бачу як вона сідає в свою машину і їде в сторону домівки.  Я продовжую свій шлях до Ліама.  Випивши добру половину пляшки з водою, ховаю її в сумку, і входжу в просторе приміщення, де пахне книгами.
 - Привіт.  Бачу ти зараз сумуєш - значить я вчасно.
 - Привіт, Елі!  - Ліам сміється.  Він завжди то посміхається, то сміється, чим викликає прихильність до себе людей - у нього виходить дуже заразливо.  - Сьогодні мало хто заглядає сюди.  Але це добре, адже у нас буде хвилинка поговорити.  Я спеціально покликав тебе в магазин щоб показати книги з різних друкарень, щоб ти зуміла вибрати постачальника.  У мене їх декілька.
Ми досить довго блукаємо по рядах, де Ліам пояснює мені різницю між одним і іншим постачальником.  У одного якість друку краща, а в іншого - ціна приємніше і більший асортимент.  Він періодично відволікається на покупців, і так ми обговорюємо все що цікавить нас близько трьох годин.  Коли я беру необхідні контакти, домовляюся з Ліамом про те що він зробить деякі дзвінки щоб допомогти мені, - виходжу з його магазину.

Вдома мене чекатиме Джейс, який швидше за все, закінчує переносити меблі в нашу оновлену велику спальню на першому поверсі.  Ми зуміли за короткий період часу трохи перепланувати будино. Кімнату Ріка ми не чіпали, але інші приміщення повністю змінили.  Там де була спальня Джейса - тепер невелика, але затишна бібліотека.  Місце де можна подумати, почитати, розслабитися, усамітнитися, прямо як з опису англійських романів двадцятого століття.  Ванну кімнату трохи облагородили, змінили плитку зі світло-блакитного на сріблясто-сіру, додали нову душову кабінку.  Внизу оновили кухонні меблі, ну і звичайно нашу нову спальню.  Стіни я розписала сама, а ліжко і шафу дозволила вибрати Джейсу, з чим він справився на всі сто.  Сьогодні можна буде перебратися туди, насолодитися простором і свіжістю після ремонту.
Гараж Джейс теж розширив.  Тепер там вміщається більше машин, а на Джейса працює ще один хлопець крім Крістіана - Джим.  Після його незручного питання про те чи все у нас із Джейсом серйозно, Крістіан більше мене не дошкуляв і тримався відсторонено, чому я радію.  Не хотілося б псувати заново налагоджені відносини з моїм хлопцем.  Нік теж начебто відтанув остаточно і тепер спілкується з Джейсом як і раніше.  Поки що події протікають гладко.  Живіт у Холлі помітно зріс, а батьки все дошкуляють Ніка про те коли ж вони одружаться.  Але ні Холлі, ні Ніка абсолютно це не хвилює.  Тільки моя мама незадоволена способом життя сина і моїм також.  Вона часто голосить нам про те, що виховувала серйозних, цілеспрямованих людей, а ми робимо зі своїм життям щось неймовірне.  Нік живе з вагітною дівчиною без шлюбу, а я, що отримала пропозицію руки і серця так давно - до цих пір не заміжня.  Мама зі скептицизмом відноситься до наших з Джейсом відносин, але всеодно іноді кликала нас всіх на сімейну вечерю, намагаючись звикнути до нього в якості мого нареченого.  До сих пір в моїй голові не вкладається чому вона так налаштована, адже Джейс завжди показує себе тільки з позитивного боку; завжди чуйний до прохань інших, нескінченно ніжний зі мною, і терплячий з моїми батьками.  Мабуть мені цього ніколи не зрозуміти.  Хоча мама часто кидає мені фразу: «Будуть у тебе свої діти - зрозумієш мене!».  Можливо так і буде.  Але поки що її мотиви не ясні.


Вдома мене чекав на вході Джейс із сяючою посмішкою на обличчі.  Він у запрошуєчому жесті простягнув руки для обіймів коли мене побачив.
 - Що це на тебе найшло?  - пірнаючи в кільце його рук питаю я.
 - Сумував.
Я сміюся бо Джейс занадто часто говорить мені що сумує, навіть якщо я відсутня всього годину.  Але по ньому завжди помітно що він хоче більше часу проводити разом.  Мені так дивно думати про те що наші відносини не втратили ні краплі запалу і любові, і я до сих пір не можу в це повірити.  Як сильно все змінилося з того моменту коли я думала про Джейса що він несерйозний, а я для нього лише тимчасова розвага.  Треба ж було так помилитися!
Ніжачись в його теплих обіймах, мені в голову приходить питання, яке я і раніше хотіла йому задати, але вже забула через обставини що склалися.  До того ж, вбивцю Джонатана досі не знайшли і я помічала, що Джейса це пригнічує, тому намагалася не ставити зайвих питань.  Але в даний момент мені так сильно захотілося дізнатися відповідь, що воно вилетіло саме по собі.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше