Глава 14

Джейс

Елі така чарівна коли схвильована, що зараз мене це навіть смішить.  Вона так кумедно метушиться, не знаходячи собі місця, що я не можу відірвати від неї погляду.  Сьогодні вона всього лише розставляє книги по полицях, але до відкриття магазину ще є чим зайнятися.  Уявляю як вона буде нервувати в цей день.
 - Якщо ти будеш переставляти ці дві книги одну з одною - нічого не зміниться.
Я підходжу до неї ззаду, обіймаю за талію, відтягуючи від книжкового стелажа.  Вона разів десять поміняла місцями два однакових томика Стендаля «Червоне і чорне».  Єдине що їх відрізняло - це колір обкладинки і друк на різних друкарнях.
 - Ні, ти не розумієш - якщо я поставлю цю сіру книгу поруч із чорною - вони зіллються, а треба привертати увагу будь-якими дрібницями, а не намагатися сховати.  А якщо я втисну книгу поруч із жовтою - то далі весь ряд буде виглядати якось не гармонійно!
Елі упирає руки в боки і робить крок назад, щоб в черговий раз помилуватися злощасною полицею.
Я приходжу до думки що так звично стало називати її своєю дружиною, торкатися до неї при будь-якому зручному випадку, кликати на побачення в сотий раз, а вона в цей же сотий раз буде дивуватися тому, що ми одружені і ходимо на побачення, але завжди так радіє, немов я їй пропоную в дар острів.  І зараз я відклав свою роботу щоб допомогти їй розставити книги, хоча вона ще жодного разу не підпустила мене до цього заняття.  Але я бачу як їй подобається торкатися обкладинок, вдихати запах свіжо надрукованих сторінок і придумувати для книг своє місце.
 - Принеси мені, будь ласка, ще одну коробку.  Ту, яка ближче до касового апарату.
Я киваю і тягну неймовірно важкий ящик з новими книгами.  Ставлю його на підлогу, і допомагаю розкрити.  Елі одразу дістає томики, що лежать зверху і розчаровано видихає.
 - Що, Вальтер Скотт не зможе примиритися із сусідством Стендаля?  - сміючись, забираю у неї із рук книги.
 - Звичайно не можуть!  Це не за алфавітом.
 - Їх прізвища починаються на «С».
 - Так.  Але між ними ще повно інших авторів.
Елі знову оглядає полку яка вже заповнена, як і весь стелаж.
 - Ти ж не збираєшся все переробляти?  Ми продумали розміщення до дрібниць.  Немає сенсу робити все заново.
 - Знаю.  Але я так нервую.
 - Я бачу.  Давай я допоможу тобі розставити книги, і коли ми впораємося ти зумієш оцінити картину загалом.  І якщо надумаєш все поміняти - я знову допоможу тобі.
 - Ні.  Думаю, все добре.  Просто я на взводі.
Ми продовжуємо витягувати томики один за другим, поки не порожніє ще кілька ящиків.  Цього разу Елі не має нічого проти моєї допомоги, але скептичним поглядом оцінює виконану мною роботу, і все-таки задоволено киває.  Моя маленька володарка книжкового царства!
 - Мабуть на сьогодні вистачить!  - Елі проводить тильною стороною долоні по лобі, змахуючи крапельки поту.
 - Попрацювали ми на славу!  - підтримую я.
Окинувши приміщення поглядом, роблю ще раз висновок про те, що талан моєї дружини - створювати прекрасне.  Цей магазин в кінці всих робіт буде виглядати особливим і стовідсотково залучати багато клієнтів своїм інтер'єром.  Елі зуміла не витрачаючи величезних грошей, створити зі звичайного порожнього приміщення диво.  І хоча ще більша частина стелажів пустувала, загальна картина вже була помітна.
 - Ти талановита, кохана!
 - Дякую.  Ти це говориш вже в сотий раз.
 - Я буду це говорити завжди, тому що це так і є.
Вона зніяковіло мені посміхається і бере за руку.
 - Мені просто життєво необхідно прийняти душ після такого насиченого дня.
 - Підтримую.  І, до речі, про це.
 - О ні!  - Елі коситься на мене, знаючи вже наперед про що я спитаю.
 - Коли ми приймемо душ разом?  Ти моя дружина вже більше місяця.
 - Ти ж знаєш - мені ніяково.
Я не стримавшись зажмурюю очі, закликаючи вищі сили мені на допомогу.  Ми з нею разом цілий рік, а вона до цих пір мене соромиться, і хоч я шалено люблю спостерігати як її щічки заливає чарівний рум'янець, але також хочу отримувати всю красу подружнього життя, і щоб вона перестала мене соромитися.

- Гаразд.  - раптово змінює рішення вона, і я не випускаючи її руки повертаюся до неї.
 - Дійсно?
 - Звісно!  Ти маєш рацію - якщо хочеш, то я повинна хоча б спробувати - раптом мені сподобається.
 - Ти нічого не винна мені якщо не хочеш.
 - Я хочу.
 - Тоді я задоволений.  - не можу стримати переможну посмішку, і вона грайливо тицяє мені в бік ліктем.  - Я шалено радий тому, що ти тепер моя!
 - Я завжди була тільки твоєю, Джейс!  Я тебе кохаю, ти ж знаєш!
 - І я тебе кохаю, крихітко!  Просто досі не можу повірити в те що я в тебе єдиний на світі.
Елі сміється з моєї самовпевненої репліки, але не коментує.
 - Так, ти сама так сказала і не один раз!
 - Ну добре, підживлю твою впевненість, милий!  Ти дійсно у мене найкращий і єдиний!  А тепер ми можемо поїхати додому?  До мене прилип весь одяг і це огидно.
Я погоджуюсь і ми йдемо до моєї ауді.  Люблю свою машину.  Незважаючи на те що друзі мене відмовляли від її покупки, твердячи що її обслуговування буде дорого мені обходитися, навіть якщо я сам буду її лагодити - я зважився на покупку.  Так, машина дорога, виглядає шикарно, але на своє щастя, мені не доводилося з нею возитися так часто як припускали товариші.
Елі теж в захваті від моєї тачки.  Хоч вона і говорить мені про те що всеодно не хоче водити автомобіль, але я бачу по її погляду, що мій їй водити сподобалось.  Я ще раз вивозив її за місто щоб повчити, і вона нічого не мала проти - скоріше навпаки.  Зате пам'ятаю як вперше вона голосила мені про те, що я займаюся дурницями і вона зовсім не хоче сідати за кермо ні при якому розкладі.
Ми закінчили роботу на сьогодні, а в гараж я не збирався як і обіцяв дружині.  Там сьогодні працюють Джим з Крістіаном який, на щастя, залишив всілякі спроби зблизитися з Елі.  А коли ми так раптово одружилися, взагалі не заморочуючись з весіллям, всі наші друзі особливо батьки Елі були в шоці.  Мама її - Лаура і зовсім залишилася незадоволена.  Вона завжди вважала що я ставлюся до Елі недостатньо серйозно і псую її життя, але почувши що ми все-таки одружимося трохи охолола.  Коли ми заявилися до батьків Елі додому і об'явили про те що розписані - Лаура зовсім не зраділа.  Вона мріяла видати дочку заміж як годиться, влаштувавши свято.  Але Елі наполягала, а я нічого не мав проти того щоб просто розписатися.
Нас всі по черзі засипали питаннями про те чи не вагітна Елі раз ми так поквапилися, і схоже вона вже втомилася від цих вічних розпитувань.  До нашої спільної радості, вона все-таки не шкодувала про те що весілля було без розмаху.  Швидше навпаки була рада тому що ми зробили це тільки вдвох.
Я не можу натішитися тим що наше життя остаточно знайшло стабільність і налилося яскравими фарбами.  Ми вже створили нашу невелику сім'ю, коли одружились, оновили своє житло, облаштували місце роботи і моє, і Елі.  Рік теж як не дивно, відмінно себе почуває в колі нових людей, з якими встиг познайомитися.  Йому подобається його робота.  Здається він знайшов себе в компанії батька, хоч і часто скаржиться, що йому важко.  Нік потеплішав до мене остаточно після нашого з Елі розриву, і тепер ми іноді збираємося компанією як раніше.  Упевнений - його обраниця Холлі розтопила серце Ніка, тому він став м'якішим і зумів знову зблизитися зі мною.  Тепер практично у всіх наших знайомих є пари, що робить щасливою мою дружину.  Вона так сильно переживала за незвичайні відносини кращої подруги Джейн і нашого спільного знайомого Джона, що згадувала про них занадто часто як мені здавалося.  Але у цієї парочки все склалося добре і я майже впевнений, що Джон скоро теж зробить їй пропозицію.  У Віоли з Ліамом відносини розвиваються непогано, тільки дуже повільно.  Незважаючи на веселість характеру Ліама, він дуже сором'язливий в деяких вчинках, а Віола - ще більше.  І подруга Елі - Роуз теж ніби налагоджує своє життя.  По-моєму ми рушили всі дружно по білій смузі.  Це не може не радувати.  А варто лише подивитися на те як Елі приємно схвильована відкриттям магазину - я розсипаюся на частини від цього видовища.  Ніколи не перестану її любити - я впевнений.