Глава 17

Джейс

 - Що з тобою?  - схвильовано запитує дружина, і прикладає свою долоню до моєї щоки.  - Господи, та ти весь липкий!
Елі схоплюється з ліжка і приймається шукати телефон.
 - Все в нормі.  Крихітко, йди до мене.  - прошу її, бо не хочу щоб вона метушилася.
Останнім часом я насправді відчуваю себе дуже паршиво, і якби вона дізналася про всі мої нездужання то зійшла б з розуму від переживання.
 - Я дзвоню нашому лікарю.  Це другий раз коли тебе так кидає в піт.  А минулого тижня у тебе було щось із рукою.
Я намагаюся пожартувати щоб змінити тему і відволікти її від дзвінка.  Елі вже знайшла свій телефон, тепер перелистувала список контактів щоб відшукати номер сімейного лікаря.
 - Я б сказав що випадків коли я покриваюся потом траплялося набагато більше.
 - Не смішно!
 - Елі, заспокойся!
Вона слухняно сідає на ліжко поруч зі мною, і дивиться на мене занадто серйозно - так ніби я вмираю.
 - Джейс, жартувати зі здоров'ям не варто.
 - Але зі мною все в порядку.  Я просто втомлююся.  Я останні тижні переробляв і не висипався.  До того ж після весілля Ріка і Айши я весь на нервах.  Ти ж знаєш як я переживаю за брата і хочу щоб у нього все склалося.
Елі зітхає і киває, опустивши погляд на підлогу.
 - Ти впевнений що зі здоров'ям все в нормі?
 - Абсолютно.
 - Якщо щось буде не так обіцяй що скажеш мені і ми зателефонуємо лікарю!
Викрутитися не вдасться, тому просто киваю.  За останні пару тижнів у мене кілька разів траплялися сильні болі в спині.  Доходило до того що я не міг поворушитися і довелося приймати знеболююче.  Двічі у мене німіла ліва рука, а неприємні відчуття в шиї зовсім не проходили, але я до них звик.  Йти в лікарню не хотілося, бо я був упевнений що вся справа в нервах.
Одруження брата на дівчині яка вела себе так, ніби їй належить абсолютно все в цьому світі, варто лише пальцем поворухнути.  До того ж я помічаю як Елі втомлюється на роботі, адже вона ніяк не може знайти другого працівника.  Ті хто приходять на співбесіду, їй не підходять, або в результаті виявляється що вони несерйозно відносяться до роботи.  Та й я став засиджуватися в гаражі довше звичайного щоб коротати час поки її немає вдома.  Гроші ніколи не завадять і коли Елі все-таки дозріє до того щоб народити від мене дитину, я зумію зібрати ще пристойну кількість грошей.  Ми з нею і так живемо не економлячи, адже її зарплата разом з моєю приносять непогану кількість коштів в результаті.  Відкладати на чорний день завжди вдається.  А зараз з моїм щільним графіком я став відкладати ще більше.  Ми зуміємо зібрати гроші на перші необхідні дрібнички для малюка, на ремонт кімнати Ріка, який як я зрозумів, більше не повернеться сюди жити.  З його спальні вийде відмінна дитяча кімната.  Нам, напевно, доведеться трохи перебудувати мою стару кімнату щоб поєднати зі спальнею Ріка.  Так би малюк був весь час поруч.  Хоча ми ще не обговорювали з Елі це питання.
 - Джейс?
Елі стурбовано мене розглядає, а я навіть не помітив як поринув у глибокі роздуми, намагаючись абстрагуватися від болю, від чого я і покрився липким потом.  Доведеться щось з цим робити, але мені не хочеться лякати дружину.  Якщо я погоджуся на візит до лікаря Елі зрозуміє, що зі мною щось не так.  Слід піти самому щоб її не турбувати, а потім якщо все в порядку, сказати їй.
 - Так?
 - Про що ти задумався?
 - Про те що було б чудово переробити спальню Ріка під дитячу.
 - Знову за своє?
 - Ага.
 - Піду приготую нам поїсти.  Чого б тобі хотілось?
 - Я допоможу.
 - Ні, я сама!
 - Я не голодний.  Вип'ю кави з тостом.
 - Добре. Зараз зроблю.

Елі йде в кухню.  Я швидко набираю номер нашого лікаря і домовляюся про візит, який вона призначає на наступний понеділок.  Мене це цілком влаштовує, і я подумки роблю позначку собі про те щоб не забути про прийом.
 - Ти хочеш тост із джемом?  - доноситься голос Елі з кухні.
 - Так.  - відповідаю їй і виходжу зі спальні, йдучи прямо до коханої.  - Давай я сам.
Обережно відбираю у неї скляну баночку з варенням і рясно намазую по два тости для нас.  Біль трохи вщухла, і я зумів вибратися з ліжка щоб допомогти дружині.  У мене не постійно болить спина, тому я роблю висновок що ймовірно поспішив із записом до лікаря.  Але коли біль на піку, я готовий дертися на стіни.  Здається що мене пронизує тисяча кинджалів одночасно.
 - Ти все-таки сьогодні якийсь мовчазний.
 - Не виспався.
 - Тобі слід менше працювати.  Відпочинь хоча б пару днів.
 - Мені потрібно закінчити машину за яку взявся минулого тижня.
 - Тоді відремонтуй її, а інші замовлення не бери.  Або дозволь хлопцям працювати, а сам візьми відгул.
 - І чим я буду займатися в порожньому будинку коли ти працюєш?
 - Подивися фільм, виспись нарешті.  Якщо зовсім стане нудно можеш приготувати вечерю.
 - Без тебе зовсім немає охоти щось робити.  Але вечерю я можу приготувати.  Гаразд, так і зроблю.
 - От і добре.
Вона швидко цілує мене в щоку і збирається виходити.
 - Тобі на роботу виходити тільки через пів години.
 - Ні, я сьогодні повинна поспілкуватися ще з однією дівчиною яка прийде на співбесіду.
 - Сподіваюся вона тобі підійде.
 - Хотілося б.  Але я спілкувалася з нею по телефону, і думаю вона справді може впоратися з роботою. Так що, можливо, я зможу частіше бувати вдома з тобою.
 - Швидше б.
Сьогодні Елі бере таксі щоб дістатися до роботи, а я прямую в гараж.  Тягнуся за розвідним ключем на полиці і різкий біль знову пронизує всю спину.
 - Гей, друже, що з тобою?  - подає голос Крістіан.
Я відмахувався, типу все в порядку, а на очах аж сльози проступили від пекельного болю.  Сяк-так привожу тіло в звичайне положення.  Плани попрацювати сьогодні йдуть крахом.  Мені доведеться дійсно відлежатися вдома.
 - Хлопці, я щось паршиво себе почуваю.  Напевно піду байдикувати, ви не проти?  - звертаюся до Джима і Кріса.
 - Давно вже час.  Ти не брав вихідних вже місяць, якщо не найбільше.
 - Хотів доробити цю розвалюху, але мабуть не вийде.
 - Без проблем, йди відпочинь!
Я вдячний друзям за розуміння, і йду знову в будинок.  У такі моменти розумію що зі мною діється якась чортівня - набагато серйозніша ніж втома.
Весь день я мучуся дикими болями.  Мене не рятує навіть таблетка знеболюючого, і я не можу приготувати вечерю для Елі.  Сам практично не вставав із ліжка - ледь пересувався по будинку лише по необхідності, і відчуваю тепер себе ще гірше, тому що день пройшов марно.  Увечері я обіцяв забрати Елі з роботи, і зараз збираюся з останніми силами щоб це здійснити.  Мене немов паралізує після кожного зробленого руху, а шкіра знову стає противною липкою.  В такому стані небезпечно сідати за кермо, але я нізащо не зізнаюся їй що мені настільки погано.  Елі і так вся в турботах.  Скоро повинна народитися її племінниця або племінник і вона теж переживає, немов це у неї з'явиться дитина.  А у свій книжковий клуб і магазин вона зовсім викладає всю себе, що неабияк її вимотує.
Доїжджаю до місця роботи дружини і бачу що вона вже чекає мене під навісом.  Хоча раніше я ніколи не приїжджав так пізно.  Вона забирається в машину і відкидається на спинку сидіння.
 - Як пройшов день?
 - Трохи втомилася, але загалом непогано.  Я найняла на випробувальний термін дівчину з сьогоднішньої співбесіди.  Вибач що мало писала тобі сьогодні.  Як ти себе почуваєш?
 - Трохи краще.  Я сьогодні послухався твоєї поради і відпочив.  Весь день провалявся в ліжку, так що вибач, доведеться нам замовити вечерю.
 - Добре що ти відпочив.  Але мені здається що ти чогось не договорюєш.