8.

Якщо Золотов думав, що від його поцілунку я попливу на рожевих хмаринках або ж втрачу свідомість, то сильно помилявся. Після того як він посягнув на мою честь, став для мене найлютішим ворогом. І я не перебільшую! 

Відштовхую чоловіка від себе з такою силою, що він не втримується і б’ється спиною об двері. Зараз мені абсолютно байдуже, що по той бік може знаходитися Альбіна. Буде навіть краще, якщо вона на власні очі побачить зрадливу натуру свого коханого.  

- Придурок! Ти що робиш? - показово витираю губи рукою, але однаково відчуваю смак його поцілунку. Це дратує мене ще більше. 

- А що таке? Зачепив за живе? Ой, як негарно, крихітко… Цілуватися з іншим після поцілунку з коханим, - Ян також витирає уста рукою, але робить це занадто повільно. Наче хоче насолодитися хвилиною свого тріумфу.  

- Ти пошкодуєш про це, придурок! - руки тремтять, а врізати цьому мерзотнику хочеться з подвійною силою.  

- Та невже? Хлопчику своєму пожалієшся? - Ян складає руки перед собою й усміхається так, наче виграв у лотерею.  

Я ж розумію, що нервами нічого не вирішиться, тому доводиться брати себе в руки. Я ж сильна дівчинка, і ніякі Золотови не виведуть мене з рівноваги. Повертаюся до раковини і повільно мию руки під струмом гарячої води. Мої очі просто велетенські, а обличчя червоне та горить.  

Ян стоїть у мене за спиною, і мені добре видно нас обох у дзеркалі. Він мовчить, але я і без слів знаю, що він почувається королем ситуації.  

Помивши руки, повертаюся до нього й обпираюся попереком на раковину. Кілька секунд стоїмо ось так, одне навпроти одного, і погляди наші не можливо відвести. 

- Ну що, крихітко, засвоїла урок? - Ян знову наближається, і я дуже стараюся, щоб не показати йому свою радість. Ще мить - і ти отримаєш те, на що заслуговуєш. - Не варто грати в ігри з дорослими чоловіками. Рано чи пізно доведеться відповісти за свої вчинки.  

- Тут я з тобою повністю згодна. Відповісти доведеться, - посміхаюся і сама роблю крок назустріч. Я також вмію грати, Золотов. Повільно кладу свою руку йому на плече і великим пальцем торкаюся шкіри, там, де видно край татуювання. Помічаю, як напружується Янчик і розумію, що здійснити свій план буде дуже просто. Він же чоловік, і слабкість його очевидна.

Мої уста в міліметрі від його і це так... бентежно. От справді, якби не знала, що він за чоловік, то, можливо, навіть повелася б на його красу та привабливість. А так... отримуй, Яне Золотов!  

Тільки-но він втрачає пильність, я роблю те, до чого ми обоє уже звикли. Ні, не б’ю його в пах. Думаю, що двох разів буде достатньо. Я б’ю в обличчя, та так сильно, що рука починає нити від болю.  

Звісно ж, він такого не чекав, тому і втратив пильність. Частку секунди мені вистачило, щоб вивільнитись з його рук і повернути ключ у замку. Лише опинившись в коридорі, я зрозуміла, що Альбіни тут немає й одразу помчала у свою кімнату. Бачити Яна ще раз точно не збираюся. Цього разу він точно мене вб’є і навіть в ігри зі зваблення грати не буде.  

Лише опинившись у власному царстві, я навіть двері на ключ замкнула, від гріха подалі. Швидко написала мамі повідомлення, що втомилася і на вечерю більше не повернуся. А тоді відправилася в душ, щоб змити з себе дотики Золотова. Чомусь я занадто стійко їх відчувала. Навіть після того, як вимила руки та обличчя.  

Після душу одягнула теплий халат і вирішила вийти на балкон. Сама не знаю навіщо, але чомусь мені кортіло побачити, чи стоїть машина Золотова за воротами нашого дому. На щастя, вечір був теплий і лише легкий вітерець куйовдив моє вологе волосся. Обпершись на поруччя, я виглянула вниз і, як на зло, саме в цю мить закохана парочка покидала будинок. Альбіна про щось говорила з мамою, а Ян пішов першим до воріт. Але коли зупинився, щоб поглянути де його дівчина, його погляд зачепився за мою постать. 

Стало незручно і я одразу ж назвала себе ідіоткою. І чого поперлася сюди, та ще й в одному халаті? Ян зупинився й оглянув мене прямим поглядом. Мене здивувало те, що на його обличчі більше не було зарозумілої посмішки. Схоже, я все-таки змогла збити з його голови корону.  

Поки Альбіна продовжувала розмовляти з мамою, Ян не зводив з мене погляду. Довелося міцніше натягнути халат, але ховатися у кімнату я не поспішала. Не хотілося, щоб він думав, ніби я його боюся.  

Коли ж Альбіна наблизилася і Ян почав її цілувати, стало неприємно, навіть бридко. Спочатку я, тепер вона… І не факт, що це весь список.  

Дивитися на це не було сил, тому я просто розвернулася і зайшла назад у кімнату. Тепер переді мною стояла дилема: розповісти усе сестрі чи ні.  Проблема в тому, що вона, швидше за все, не повірить мені. Ян запудрив їй мозок, і тепер вона, наче робот, слідує усім його показанням. 

Єдине, на що я тепер могла розраховувати, - більше ніколи не бачити цього клятого Золотова. От справді, буду обходити його десятою дорогою, щойно побачу. Впевнена, він не пробачить мені уже три удари по його ураженій самооцінці. Саме тому варто бути обережною, для власної цілісності. 

Наступного ранку довелося прокидатися швидше, адже на мене чекає співбесіда у журналі. Коли спускаюся на перший поверх, щоб поснідати, бачу за столом обох батьків і розумію, що без допиту не обійтися.  

Сідаю поряд з батьком і роблю ковток соку зі склянки.