Частина Третя: Вибір його

***

Ванесса Миколаївна дуже любила португальську каву. Вірніше бразилійську, бо ж вирощена первинна сировина була в Бразилії, а от підсмажена і перемелена вже у Португалії і зварена в італійському апараті. Проте кава беззаперечно мала називатись португальською, бо пили її тут на португальський особливий манер.Цілий рік Ванесса Миколаївна привчала себе до маленьких місцевих кілюшок з міцним ароматним еспресо. А потім ще рік привчала себе пити їх без цукру. І от вона вже не могла уявити свого ранку без цього десятихвилинного ритуалу в кафе на розі біля її дому перед початком робочого дня.

За три з лишнім роки, проведених на заробітках у Поргугалії, вона встигла полюбити цю країну. Також вона остаточно для себе вирішила, що хоче залишись тут жити назавжди. Коли Оксана закінчить школу, забере доньку до себе, а ще поїде в Україну і без каплі сумління і вагання поставить перед своїм  чоловіком документи на розлучення. 

А все навіть непогано так починалося: вона, випускниця Дрогобицького педадогічного університету, відмінниця та  старанна сільська кругла та червонощока дівчина прийшла на практику у Самбірську загальноосвітню школу номер 10, як вчителька української мови і літератури. Іван був молодим неодруженим вчителем фізичної культури - теж направлений туди на практику. Вона із Старої солі, він із Старого Села, що під Львовом- от і зійшлися.

Вдалося залишилися на постійне робоче місце в тій же школі в Самборі. Отримали від тодішньої радянської держави кімнату в гуртожитку, а потім, як народилася Оксана, (Слава Богу, що встигли - перед самісіньким розпадом СРСР) одокімнатну квартиру біля центрального базару. Іван був добрим чоловіком, займався спортом і привчав до нього маленьку Оксанку, не пив, не курив, але все пішло шкереберть на початку 90. Затримання платні у школі, дефіцит товарів першої і другої необхідності, вічні сварки та негаразди призвели до того, що Іван запив. Ванесса Миколаївна очам своїм не повірила, коли чоловік вперше прийшов до дому п’яним. Вона навіть не сварилася з ним, а дбайливо зняла його черевики, шкарпетки і штани та вложила спати.

Наступного ранку, зробила йому смачну яєшню на сніданок і запитала чи все в нього гаразд і чи вона може допомогти і взагалі яка причина того, що він, спортсмен, вчитель фізкультури, мабуть, вперше за все своє життя взяв до рук чарку.

- Ванессо, відтепер так буде завжди.- Заявив офіційно. - Я надто довго терпів і нерви здали. Тепер у мене два варіанти - або алкоголь, або дурка. Знаєш, що цієї ночі зі мною трапилось? Я прокинувся над ранок і моя душа покинула тіло. Так, так, ти все правильно почула, я буквально піднявся над тілом і дивився сам на себе, на тебе і бачив згори Оксану, яка спала на дивані. Я навіть бачив, як вона спросоння протягнула руку і перекинула горнятко з водою, що стояло біля неї на підлозі. Тоді я плавно повернувся в своє тіло, помолився і заснув. І знаєш, що у цьому всьому найстрашніше?

- Що?- сказати, що Ванесса шокована - було не сказати нічого.

- Те, що коли я прокинувся зранку і підвівся - килим на підлозі біля дивану був мокрим, а  горнятко на підлозі біля Оксани таки перекинутим. Я не знаю, що саме спричинило це, можливо стрес, але відтепер я буду пити, вибачай, мусиш змиритися.

З того дня Іван і справді почав регулярно приходити до дому п’яним і все пішло ефектом доміно: його вигнали з роботи, бо прийшов у школу напідпитку і змусив своїх учнів виконувати на шкільних матах трійне сальто, ще й ледь їх не бив, бо логічно, що ні в кого те сальто вийти й не могло; від нього відвернулися інтелегентні друзі, а натомість прийшли товариші по чарці. Ванесса завжди на всі канікули відправляла Оксану в Стару Сіль, а сама працювала, як віл удень в школі і вночі на швейному цеху.

А тоді почала їздити по заробітках аби забезпечити сім’ю. Де тільки вона не бувала- і в Польщі на фабриці, і в Чехії на пекарні, і навіть в Москві працювала консьєржом. Ніде правди діти- мала вона на заробітках деякі короткометражні романи, проте нічого серйозного і довготривалого.  А тоді Євросоюз пустив у свої лави країни південної Європи, дав їм кредити на розбудову і ті відкрили розпростерті обійми для працьовитих рук з голодної України, Молдавії та Руминії. До Португалії Ванесса їхала бусом майже тиждень. Тепер хотілося забути цей весь жах, як страшний сон: задушливу, без кондиціонера, маршрутку; як їх групу викинули напризволяще на вокзалі в 3 годині ночі, те, як вона 2 дні безхатченком тинялася по вокзалі, аж поки одна літня португалка змилосердилася та забрала її до себе додому в село на південь від Лісабону і влаштувала на роботу в прилягаюче мальовниче містечко Тавіру на паперову фабрику прибиральницею. Згодом Ванесса Миколаївна переїхала у те місто, зняла двохкімнатну квартиру на пару з іншою українкою із Сум і почала  нове життя. І так їй полюбилась Португалія з її океаном, хорошим вином і розміреним стилем життя, що вона собі постановила- більше не буде страждати і терпіти злидні та дискомфорт. Вона житеме на повну, отримуватиме насолоду від кожного Богом даного дня і найголовніше - годі заробітків і тиняння по світі пройдисвітом. Вона тут залишається жити. Тим більше, що так легко вдалось тут легалізувати свій статус. І ще- тут вона нарешті знайшла своє велике кохання. Ну от що їй, округлій жінці бальзаківського віку та побитою поневіряннями по світах світило б в Україні? А тут її великі сірі очі та пшеничне волосся стали золотим квитком до щастя.

Того тижня вона працювала на фабриці в другу зміну. Робочий день нічим не відрізнявся від інших - 15 хвилин поговорила із колегою, яка саме здавала їй зміну, переодягнулася у халат прибилальниці, взула ґумові токо-непровідні калоші, нагрузила візочок миючими засобами та різноманітними губочками- шматами і направилась по коридору фабрики. Ще з далека звернула увагу на високу гарну постать молодого чоловіка, що рухався їй назустріч. А коли вони зустрілися, він так зосередженно подивився їй у вічі своїми чорними очима, що у неї ажзакрутилася голова. Його звали Фернандо, він працював інженером-механіком і був на 4 роки молодчий за неї. Правда розлучений і від попереднього шлюбу у нього була десятирічна донька Беатріж, котра жила з матір’ю і кожні другі вихідні проводила з ним.