На краю світу

Частина шоста: Неочікуване Кохання

Діоґо жив у дуже бідному мікрорайоні Амадора. Безколірні сіро-бурі п’ятиповерхові будинки, нашвидкоруч побудовані одразу після закінчення визвольної війни колишніх португальських колоній, наче моторошні гіганти закривали світ Божий. Із загальним на весь поверх незастіклених балконів, спершись ліктями на поручні, виглядали надвір старі циганки, з ніг до голови закутані у чорне. На вулиці купками стояли чоловіки- цигани, старші у вузькополих капелюхах, а молодші із високими нагельованими зачісками на головах і всі у чорному вбранні. Де-не-де вони проїжджали повз групи африканців, котрі або щось ревно одне одному доказували, або ж пихтіли самокрутки трави навколо автомобілей із відчиненими дверцятами аби було чути ритмічні кудурійські баси.

Чим глибше в мікрорайон вони заїжджали, тим лячніше ставало Оксані.

- Ще далеко? - запитала вона Лукса.

- Вже приїхали, - Лукс зупинив автомобіль біля одного із десятків інших одинакових безликих будинків. Вони підійнялися сходами на третій поверх і Лукс загрюкав кулаком у двері.

- Хто? - почувся Діоґів голос зсередини.

- Поліція міста Тавіра, відчиняйте.

Діоґо засміявся і відкрив двері. Він по-братськи міцно обійняв Лукса і Оксану. Вона відчула, що обійнявшись, він голосно вдихнувши її аромат торкнувши носом шию позаду вуха.

Зайшовши у квартиру Оксана дивом здивувалася: всередині бідняцького соціального ґетто розташовувалася невимовна розкіш: в коридорі замість стіни був умонтований довжелезний тераріум із рослинами та дорослим вараном усередині. Пройшовши поміж  розсувних дверей у вигляді двох гральних карт - пікового і червового тузів, Оксана буквально опинилася у нічному клубі, барі та казино, що вміщалися в одній вітальні. Кікаш, Жабеня і Слимак грали у снукер. У кімнаті ще був покерний стіл, рулетка, пілон для стриптизу, автоматичний екран - полотно на який прожектор наживо передавав музичні відео і справжня барна стійка із високими стільчиками та приголомшливою кількістю пляшок з алкоголем ззаду на поличках. Рубен вже встиг відкрити банку пива і приєднався до гри у снукер, а Діоґо запропонував показати всю квартиру. Вони зайшли в іншу тьмяно освітлену кінмату, де також була барна стійка із різноманіттям пляшок позаду, ще 2 широкі дубові столи для російського більярду, чималий тераріум із чорною та білою зміями та безліч тропічних рослин у великих вазах, що розлили навкруги свої теплі екзотичні пахощі.

- Подобається?- запитав Діоґо.

- Вражаюче, ніколи такого не бачила.

- Ходімо у спальню.

Посередині  спальної кімнати кольору темно-бордо крутилося чимале яскраво-червоне кругле ліжко; а під стіною, обклеєної фото -шпалерами із зображенням самого Діоґо, розташовувалася величезна ванна джакузі та холодильничок з міні-баром.

- А тепер найкраща частина, - поманив її пальцем Діоґо.

Оксана підійнялася за ним вузькими висувними східцями на дах будівлі і побачила чималий басейн із шезлонгами.

- Це лише твоє?

- Лише моє, - посміхнувся. - Ходімо вниз до хлопців, вип’ємо. Ах, ледь не забув, ось тобі за сьогоднішню роботу. - Він протягнув їй конверт. Оксана відкрила його, там були гроші. Швидко порахувала - всього півтора тисячі євро - те, що потрібно заплатити за школу.

- Але це забагато, ми ж лише пробу робили.

- Це з авансом, успіхів тобі у професійній атлетиці, - підморгнув.

- Дуже дякую, ходімо вниз.

У той вечір грала гучна музика, хлопці пили, грали снукер, жартували. Оксана пила безалкогольне пиво і вчилася грати снукер. Нарешті її план втілюється в життя, з’явились гроші на навчання у спортивній школі і достатній певний заборіток аби викупити Дзьодзя із в’язниці або ж просто віддячитися йому. Діоґо насипав на журнальному столику шість рівних доріжок кокаїну. “Командо, пригощайтесь!” Проте Оксана відмовилась:

- Можеш мою порцію жабеняті віддати, я піду уже.

Діоґо підвівся і попросив Лукса:

- Підкинеш дівчину?

-Окей.

Вони мовчки приїхали до її дому, а коли Оксана попрощалася і вже відкрила дверцята автомобіля аби вийти, Лукс міцно схопив її за руку, притягнув до себе і поцілував. Вона відповіла. Він обхопив дівоче обличчя  долонями і цілував її щоки, очі, шию.

-Знаєш, як тільки-но ми зустрілись, одразу захотілось тебе поцілувати. Я ще ніколи такого не відчував. А ти?

-Я також… ще не відчувала такого…

-Закрий двері. Поїдем зустрічати сонце у найкраще місце на землі.

Оксана підкорилась. Вони їхали близько двох годин і Лукс весь цей час майже не відпускав її руки. Виїхали на запилену стежку.

-Сонце вже почало сходити, - константувала Оксана.

-І нехай, ми вже майже приїхали, будем купатися у його проміннях,- Лукс поцілував її руку. Нарешті зупинилися на березі озера і вийшли із автомобіля.

Він витягнув із багажника покривало і рушники, покликав: “Ходімо за мною.”

Перед ними відкрився надзвичайний пейзаж:  огорнуте лісом кришталеве озеро, яке здається втопило у собі сонце, що саме почало підійматися з-за пурпурового горизонту.

Лукс роздягнувся догола і пірнув у воду. Оксана відчула, що має зараз же приєднатись і поспіхом зняла всю одіж і пірнула за ним. Вода була на диво теплою і освіжаючою водночас.  Оксана просто пливла, розгрібаючи легкими рухами оксамит води  і насолоджувалась моментом. Багряне світло сходу сонця залило весь простір навкруги. Лукс під водою підплив до неї і встав навпроти у повний зріст. Час зупинився для обох, вони опинилися на іншій планеті, в іншій галактиці.  Він ніжно провів по Оксаниному обличчі обидома долонями і відгорнув її волосся назад, а тоді почав найніжнішим чином цілувати. Оксана обійняла його за плечі і зробила крок назустріч. Відчула своїм єстом його тіло, все, від міцних м’язів ніг до густого світлого волосся на грудях і гусячою шкіри від прохолодної води.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше