Розділ 2.1.

Поки Адама не було Марі засипала питаннями бідну Саманту, але в тої не було відповіді на них. Тому дівчина тільки потискувала плечима й мовчала.

- Ви дивились одне на одного, ніби ви не літаку, а в номері готелю на двоспальному ліжку. Голі, - продовжувала доймати дівчину подруга.

- Що ти видумуєш? Я дивилась на нього намагаючись зрозуміти навіщо він це робить, - дівчина згадала його очі, коли він поправив її волосся. Їй тоді здалось, що він й сам не розумів, що робить. 

- Сем, чесно, тримайся від нього подалі. Якщо слухи вірні - він реальний придурок, - Розмарі заглянула в очі Сем, й та побачила в них тривогу.

- Не переживай, він всеодно не в моєму смаку, - дівчина посміхнулась й перевела погляд в ілюмінатор.

- А який в тебе смак?, - вона затамувала подих й підняла голову на Адама, який навис над нею. Від тепла в його очах вже не залишилося й сліду. Він знову дивився на дівчину, як хижак на жертву.

- Ну точно вже не на таких придурків, як ти розрахований, - її голос, зазвичай м'який, змінився на сталь. Хлопець посміхнувся, а точніше сказати, оскалився й сів на своє місце.

- Гей, нікчемо, не спіши з висновками, бо закохаєшся в мене, й тобі всі твої моральні принципи, щодо худеньких ботанів - луснуть, - дівчина помітила з якою злістю він це сказав, та вона й сама була готова зірватись й облити його всіма лайливими словами, які тільки знала. Натомість дівчина посміхнулась.

- А хто сказав, що мені худі ботани подобаються? Й тим більше, навіщо мені закохуватись в такого ідіота, як ти?, - вона сама дивувалась всьому тому, що виривалось з її рота. - Навіть не мрій, що твій список пасій в ліжку поповниться моїм іменем. Я не забита дура, аби вестись на тебе. В тебе ж ні каплі совісті немає, - сказала Саманта, як відрізала.

- Що ж, нікчемо, - Від слів дівчини брови Адама поповзли вгору. Проте дівчина перебила його й продовжила говорити. 

- Надіюсь до тебе нарешті дійшло, що спілкування з тобою не викликає в мене ніяких емоцій, окрім роздратовансті. Тому кажу тобі: зроби, будь ласка так, щоби це була остання наша зустріч й остання наша розмова. В коледжі навіть не підходь мене, а я постараюсь не попадатись тобі на очі. І ще одне, якщо ми раптом зустрінемось в кафетерії, то роби вигляд ніби ми не знайомі, - з цими словами дівчина вхопила електронну книгу, подивилась на годинник - летіти залишилось лише дві години. Й занурилась у свій бульварний роман. Саманта відчувала на собі здивований погляд подруги й задумливі очі Адама. Здавалось ніби він подумки кричить на увесь салон, й навіть тиша стало для неї надто гучною. Вона дістала плеєр й вмикнула "Танго смерті". Згодом дівчина віддалась в обійми Морфея.

***

Хтось тряс Саманту за плечі.

- Прокидайся соня, ми вже прилетіли, - вона відкрила очі й побачила перед собою Марі, яка посміхалась їй. - Нам вже треба йти.

- А, так, щось я задрімала, - дівчина озирнулася проте в натовпі людей, які виходили не бачила Адама. Вона хотіла встати, але ремінь безпеки врізався в її живіт. Вона точно пам'ятала, що не пристібалась, коли заснула. На мовчазне питання відпоіла Розмарі.

- Адам пристібнув тебе, як тільки стюардеса повідомила про посадку, - подруга дивилась на неї, шукаючи емоції, але Сем тільки скривилась. - Я хотіла це зробити, але коли повернулась, то Адам вже пристібав тебе, ти дуже міцно спала. - Саманта шукала в натовпі хлопця, але так і не помітила його.  - Він вже вийшов.

- Ну й дякувати Богу, - промовила дівчина й зібрала свої речі. - Я не надто грубою була у своїй тераді?

- Ні, я навіть запишалась тобою, - сказала Розмарі й вони пішли до трапу.

Стоячи на верхівці трапу, дівчина дивилась на аеропорт ЛА. 

- Ну привіт тобі, Лос-Анжелис, - прошепотіла дівчина.

Привіт любі друзі, мене звуть Кет) Надіюсь те, що я пишу викликає у вас гарні емоції й пробуджує цікавість. Кому сподобалась історія, відгукніться у коментарях, будь ласка. Для мене це дуже важливо. Приймаю будь яку критику) 

Гарно всім дня, не сумуйте на карантині й не забувайте посміхатись)

Люблю вас, ваша Кет Настер!